Український бізнес, що працює з іноземними контрагентами, втрачає кошти через неправильне застосування міжнародних податкових норм. Особливо вразливими є компанії, які використовують кредити, операційний або фінансовий лізинг та оренду майна за кордоном: попри наявність конвенцій про уникнення подвійного оподаткування, на практиці трапляються випадки фактичної подвійної сплати податків.
Про це розповідає Дніпро24
Як працює механізм уникнення подвійного оподаткування
Конвенції про уникнення подвійного оподаткування покликані зменшувати податкове навантаження для платників, що мають доходи в різних державах. У загальному вигляді вони дозволяють уникнути повторного оподаткування одного й того самого доходу або забезпечити застосування зниженої ставки податку залежно від виду доходу та умов договору між країнами.
Щоб скористатися пільгами конвенції, підприємство має підтвердити статус податкового резидента — зазвичай через відповідну довідку від Державної податкової служби. На практиці ж бізнес стикається з численними нюансами: незрозумілість визначень «доходу», «джерела походження» та колізії між національними нормами різних країн ускладнюють застосування конвенцій.
Згідно з Податковим кодексом України, резидент, який виплачує дохід нерезиденту з джерел доходу в Україні, зобов’язаний утримати податок у розмірі 15% (якщо інше не встановлено міжнародним договором). Водночас міжнародні договори можуть передбачати як повне звільнення від повторного оподаткування, так і застосування зниженої ставки для окремих видів виплат, зокрема відсотків, роялті чи плат за лізинг.
Експерти звертають увагу, що ефективність конвенції залежить від типу доходу та конкретної статті договору. Саме це створює підвищену вразливість для компаній, які працюють у міжнародних перевезеннях, авіації, морській логістиці або використовують фінансові інструменти лізингу.
“Цей “податок” фактично з’їдає весь потенційний прибуток. Тобто компанії або працюють “в нуль”, або в мінус. А в умовах війни, закритого неба, високої конкуренції на міжнародному авіаринку і обмеженого доступу до фінансування це прямо веде до ризику банкрутств, втрати флоту і виходу гравців з ринку. У цій ситуації прикро те, і це важливо розуміти, що до цього призводить саме позиція податкової. Тобто виходить, що податкові органи зараз ставлять під загрозу подальше існування цивільної авіації в Україні. Необхідно сказати, що такий підхід податкова ввела в 2024 році. До цього авіакомпанії таку функцію податкового агента щодо лізингової плати не виконували, щорічно подавали звітність, причому аудійовану міжнародними аудиторськими фірмами, і ні у кого претензій не було”, – розповів у інтервʼю виконавчий директор Громадської спілки “Українська авіатранспортна Асоціація” Микола Щербина.
Реалії ринку авіаперевезень і ризики для компаній
Через повномасштабну агресію росії повітряний простір України залишається закритим для цивільних рейсів, тому українські авіакомпанії повністю орієнтовані на роботу за кордоном: всі польоти, обслуговування повітряних суден та основні доходи формуються за межами країни, тоді як податкові зобов’язання щодо оподаткування доходів залишаються в Україні.
Наразі державні органи намагаються додатково оподатковувати лізингові платежі, що вже були сплачені за кордоном. Такий підхід фактично створює подвійне фіскальне навантаження: окрім виплат лізингодавцю за кордоном, українські компанії змушені виконувати утримання або додаткові нарахування в Україні, що значно знижує їхню конкурентоспроможність на міжнародному ринку.
У низці випадків до слідчих дій зі сторони Бюро економічної безпеки призвело трактування окремих лізингових операцій як доходу, що підлягає оподаткуванню в Україні. Це відкрило кримінально-правову перспективу для керівників деяких авіакомпаній, серед яких опинилися великі гравці ринку.
Наприклад, у межах розслідування стверджується, що між кіпрською компанією — власником літаків — та українською авіакомпанією були укладені договори експлуатаційного лізингу Boeing 737 і Embraer, а за період 2017–2022 років сума лізингових виплат перевищила 3,4 млрд грн. Колишнє керівництво застосувало пільгову ставку 0% відповідно до конвенції з Кіпром, тоді як слідчі вважають, що мало бути нараховано 10%.
Захисники вказують на те, що слідство вибірково тлумачить міжнародні підходи й інколи намагається прирівняти літаки до інтелектуальної власності, що не відповідає типовому використанню повітряних суден у цивільній авіації. Юристи також зазначають, що компанії отримували офіційні податкові консультації, які підтверджували відсутність підстав для такого виду оподаткування.
У підсумку ситуація з оподаткуванням лізингових платежів демонструє ширшу проблему: спроба державних органів переглянути усталену практику застосування міжнародних конвенцій створює небезпечний прецедент. Це може призвести до того, що будь-яка зовнішньоекономічна операція стане об’єктом нових тлумачень і фіскальних претензій.
Для галузі, яка виживає завдяки роботі на зовнішніх ринках за закритого неба, подальше фіскальне загострення загрожує реальними наслідками: втратою флоту, згортанням діяльності перевізників і системним ослабленням цивільної авіації України.