Рятувальники двічі зазнали повторних ударів під час ліквідації наслідків обстрілів у Харківській області. За даними ДСНС 12 березня, нічні атаки призвели до пошкодження цивільної інфраструктури та приватних будинків, а також до поранення мирних жителів.
Про це розповідає Дніпро24
Деталі інциденту
За даними служби, удари вночі влучали в низку районів Харківщини: зафіксовано ураження у Золочівській, Малинівській та Великобурлуцькій громадах, а також у самому Харкові. Внаслідок обстрілів постраждала 39-річна жінка, окремі об’єкти житлової та критичної інфраструктури отримали пошкодження.
«Під час гасіння пожеж росіяни двічі завдавали повторних ударів. Пошкоджено пожежну автоцистерну, рятувальники не постраждали. До робіт залучені підрозділи ДСНС», – додає служба.
Керівництво області, зокрема голова Харківщини Олег Синєгубов, повідомило, що напередодні внаслідок ракетних та інших ударів у регіоні загинули троє людей, ще 16 отримали поранення. Пошкоджені житлові будинки та об’єкти інфраструктури у кількох громадах.
Системність атак і їхні наслідки
Повторні удари по вже уражених локаціях є типовою тактикою російських військ: такі атаки збільшують ризик загибелі та поранень серед рятувальників, медиків, працівників енергетики та інших, які долучаються до ліквідації наслідків. Обстріли здійснюються з різних видів озброєння — ударними БпЛА, ракетами, керованими авіабомбами (КАБ) та реактивними системами залпового вогню (РСЗВ).
Українська сторона та міжнародні організації оцінюють ці напади як воєнні злочини через цілеспрямоване ураження цивільної інфраструктури і загрозу життю мирних мешканців.
Обстріли систем життєзабезпечення — електро- та теплопостачання, водопостачання, зв’язку, медичних закладів — розглядають як елемент, що може свідчити про геноцидні дії. До ознак, на які звертають увагу правозахисники та дослідники, належать:
- публічні заклики й заяви, що заперечують існування українського народу або оголошують наміри щодо його знищення;
- цілеспрямовані обстріли чи руйнування систем життєзабезпечення та закладів охорони здоров’я з метою позбавити населення доступу до необхідних послуг;
- переслідування й фізичне винищення людей на окупованих територіях через проукраїнську позицію;
- типове винищення або витіснення інтелігенції — учителів, митців та інших носіїв культурної ідентичності;
- впровадження освітніх практик на окупованих територіях, спрямованих на зміну ідентичності дітей;
- депортації дітей без батьків і примусове переміщення з метою зміни їхньої ідентичності;
- знищення, вилучення або нищення українських книг та культурних артефактів, пограбування музеїв і бібліотек.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році. Країни-учасниці конвенції, яких наразі 149, зобов’язані запобігати актам геноциду і притягати винних до відповідальності як під час війни, так і в мирний час.
Водночас керівництво росії заперечує, що її армія цілеспрямовано вражає цивільну інфраструктуру, зокрема лікарні, школи, дитячі заклади та об’єкти енергетики й водопостачання, які забезпечують життєдіяльність населення.