Суд визнав військовослужбовця російської федерації винним у воєнному злочині та призначив йому довічне ув’язнення. Експерти вважають, що це важливий крок до міжнародного трибуналу над росією.
Про це розповідає Дніпро24
26 березня 2022 року, під час активних бойових дій на Чернігівщині, українська родина – Ірина, її чоловік Сергій, двоє дітей та брат Ірини Олексій – подорожували автомобілем з села Івангород до Ічні.
На дорозі було тихо, поки не з’явилася колона російських військових бронеавтомобілів «Тигр». «Ми побачили, як із бронемашини почали стріляти просто по нам. Без попередження, без причини. Машина зупинилася, брат вискочив і побіг за авто – і тоді вони добили його з іншого “Тигра”», – розповіла Ірина під час судового засідання.
Кулі пробили капот і лобове скло. Олексій отримав три смертельні поранення і помер миттєво. Двоє дітей у цей час сиділи на задньому сидінні, намагаючись сховатися під куртками.
Повернення окупантів для знищення доказів
Після обстрілу російська колона поїхала далі, а родина ховалася в кюветі, острахуючи навіть дихати. Проте, незабаром один із броньовиків повернувся.
Старший розвідник російської армії Сергій Л. вийшов з пасажирського місця, підійшов до тіла Олексія, забрав його телефон і разом з іншим солдатом розстріляв газовий балон у багажнику, що призвело до вибуху автомобіля.
Авто вигоріло повністю, разом з тілом загиблого.
Судовий процес і вирок
У листопаді 2023 року Прилуцький міськрайонний суд дозволив спеціальне досудове розслідування. У березні 2024 року Ічнянський районний суд Чернігівської області визнав Сергія Л. винним у воєнному злочині, що передбачає умисне вбивство цивільної особи.
Суд ухвалив заочний вирок – довічне позбавлення волі. У документі зазначено, що обвинувачений усвідомлював, що обстрілює цивільний автомобіль, у якому перебували діти.
«Його дії не можна пояснити військовою необхідністю. Це свідоме вбивство. У салоні були малолітні діти, а автомобіль не становив жодної загрози», – йдеться у вироку.
Доктор міжнародного права Сергій Марченко підкреслює, що дії засудженого є класичним прикладом порушення норм міжнародного гуманітарного права. «Цей випадок підпадає під дію статей 27, 31 та 147 IV Женевської конвенції. Напад на цивільних, умисне вбивство та знищення майна, не зумовлене воєнною необхідністю, – це воєнний злочин», – зазначає він.
Експертка з міжнародного гуманітарного права Олена Сливинська наголошує на важливості таких вироків. «Кожне рішення фіксує конкретний злочин і конкретного виконавця. Це фактична база для майбутніх процесів у Міжнародному кримінальному суді», – говорить вона.
Ірина, сестра загиблого, зазначає, що вирок не поверне їй брата, але є символом справедливості, якої вони чекали два роки. «Ми не хочемо помсти. Ми хочемо, щоб світ пам’ятав, що це не просто війна – це вбивство людей, які їхали додому з дітьми в машині», – підкреслює жінка.
Станом на осінь 2025 року в Україні зареєстровано понад 130 тисяч воєнних злочинів, скоєних військовими рф, багато з яких є умисними вбивствами цивільних, документально підтвердженими та розглянутими судами.
Цей випадок став прикладом, коли постраждала родина виступила в суді, а свідчення дітей, які пережили обстріл, стали частиною доказової бази.
Суди України продовжують розглядати справи про воєнні злочини, навіть якщо більшість обвинувачених перебувають у рф або на окупованих територіях. Кожен вирок – це ще один цвях у доказову базу для майбутнього трибуналу, підкреслює юрист Марченко.
Історія родини, яка просто їхала додому, стала частиною великої хроніки війни, де кожне ім’я символізує не лише статистику, а доказ того, що справедливість, хоч і відкладена у часі, все ж настає.
Тетяна Володарська,
фото з відкритих джерел