Армія росії за один день здійснила понад 30 ударів по трьох районах Дніпропетровської області, використовуючи ударні безпілотники та артилерію, повідомив голова обласної військової адміністрації Олександр Ганжа увечері 25 березня.
Про це розповідає Дніпро24
Найбільше постраждали громади Нікопольського району: районний центр, Покровська, Марганецька, Мирівська та Червоногригорівська громади зазнали обстрілів, внаслідок яких пошкоджено підприємства й приватні будинки.
«Пошкоджені підприємства і приватні будинки. Поранений 58-річний чоловік. Він в лікарні у важкому стані», – заявив Ганжа.
У Верхівцівській громаді Кам’янського району обстріл призвів до руйнувань інфраструктури. Там же постраждав 44-річний чоловік, якого госпіталізували в стані середньої тяжкості.
Пошкодження в Криворізькому регіоні
На Криворіжжі російські обстріли пошкодили житлові будинки, магазин та автомобіль у Грушівській і Зеленодольській громадах. Місцева інфраструктура зазнає регулярних ударів, що створює загрозу для цивільного населення та ускладнює роботу служб порятунку.
Методи атак і міжнародно-правова кваліфікація
Російські військові застосовують різні види озброєння: ударні БпЛА, ракети, керовані авіаційні бомби (КАБ) та реактивні системи залпового вогню (РСЗВ). Ці удари спрямовані не лише на військові об’єкти, а й регулярно зачіпають цивільну інфраструктуру та житлові райони в різних регіонах України.
Українська влада та міжнародні правозахисні організації кваліфікують подібні атаки як воєнні злочини російської федерації і звертають увагу на їх цілеспрямований характер.
Обстріли систем життєзабезпечення, медичних закладів та інших об’єктів критичної інфраструктури з метою позбавити населення електроенергії, тепла, водопостачання, зв’язку або медичної допомоги розглядають як складову комплексу дій, що можуть свідчити про геноцидні наміри. Правники, дослідники геноцидів і правозахисники виокремлюють низку таких дій, серед яких:
- оголошення намірів і публічні заклики до знищення українців як групи;
- цілеспрямовані обстріли об’єктів життєзабезпечення та закладів охорони здоров’я з метою позбавлення людей необхідних для життя умов;
- переслідування та знищення людей з проукраїнською позицією на окупованих територіях;
- винищення інтелігенції, внесок у руйнування культурної ідентичності через пограбування музеїв та знищення культурних артефактів;
- зломлення освітніх систем на окупованих територіях, насильницька депортація дітей та інші дії, спрямовані на зміну ідентичності.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році, визначає геноцид як дії, вчинені з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку.
Країни-учасниці Конвенції, яких наразі 149, зобов’язані запобігати актам геноциду й карати за них як у воєнний, так і в мирний час. Ознаки геноциду охоплюють вбивства членів групи, заподіяння серйозних тілесних ушкоджень, навмисне створення умов, розрахованих на знищення групи, заходи, спрямовані на запобігання дітонародженню або насильницьке переміщення дітей до іншої групи.
Керівництво росії заперечує, що її армія під час повномасштабної війни завдає цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі українських населених пунктів, які призводять до загибелі і поранень цивільних осіб та руйнування лікарень, шкіл, дитячих садків, об’єктів енергетики й водопостачання.