4 березня російські війська завдали авіаудару по Слов’янську. У результаті влучання були пошкоджені 63 приватні житлові будинки, а під завалами опинилися мешканці двох із них.
Про це розповідає Дніпро24
«Під час аварійно-рятувальних робіт надзвичайники деблокували жінку та передали її лікарям “швидкої”. На жаль, ще одну людину дістали вже без ознак життя», – заявляє ДСНС.
Рятувальні підрозділи забезпечили евакуацію постраждалих, надали першочергову медичну допомогу та передали постраждалих медикам. На місці також ліквідували пожежу, що виникла внаслідок підриву чи влучання боєприпасів.
Напередодні внаслідок атак на Донеччину загинула одна людина, п’ятеро зазнали поранень. Усі події трапляються в умовах постійних ударів по житлових кварталах і цивільній інфраструктурі.
Методи та масштаби атак
Російські сили регулярно застосовують широкий спектр озброєнь для ураження українських міст: ударні БпЛА, ракети, керовані авіабомби (КАБи) та реактивні системи залпового вогню (РСЗВ). Наслідком таких ударів стає руйнування житла, об’єктів енергетики, медичної інфраструктури та систем життєзабезпечення населення.
Унаслідок пошкоджень інфраструктури місцеві громади залишаються без електроенергії, тепла, водопостачання й медичної допомоги, що загострює гуманітарну ситуацію.
Міжнародно-правова кваліфікація і ознаки
Українська влада та міжнародні організації кваліфікують такі удари як воєнні злочини російської федерації і наголошують на їх цілеспрямованому характері.
Правники, дослідники й правозахисники також звертають увагу на дії, які можуть відповідати ознакам геноциду. Серед наведених прикладів фігурують:
- публічні заяви і заклики, спрямовані на заперечення існування української нації або на її знищення;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення населення та закладів охорони здоров’я з метою позбавити людей електроенергії, тепла, води, зв’язку і медичної допомоги;
- переслідування і знищення людей із проукраїнською позицією; винищення інтелігенції — учителів, митців та носіїв української культури;
- запровадження в освітніх закладах окупованих територій систем навчання та виховання, націлених на зміну ідентичності дітей, та депортація дітей без батьків до росії;
- вилучення й знищення українських книг, пограбування музеїв і викрадення культурних артефактів.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році. Сьогодні учасницями Конвенції є 149 країн, які зобов’язані запобігати актам геноциду й карати за них у воєнний та мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, що здійснюються із наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку. До ознак геноциду належать:
- вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень;
- навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи;
- заходи, спрямовані на запобігання дітонародженню або насильницьку передачу дітей з однієї групи до іншої;
- публічне підбурювання до вчинення таких дій.
Позиція керівництва росії полягає у запереченні цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі та звинуваченнях у навмисних вбивствах цивільного населення.