У ніч на 21 лютого по території України було завдано повітряного удару однією балістичною ракетою типу «Іскандер‑М» та близько 120 ударних безпілотних літальних апаратів. Атака спрямовувалася на різні регіони країни й спричинила роботу сил протиповітряної оборони та мобільних вогневих підрозділів.
Про це розповідає Дніпро24
Напрями запуску та дії ППО
Ракету було випущено з Воронезької області, а безпілотники відстежувалися на підльотах із напрямків Брянська, Курська, Орла, Шаталова, Приморсько‑Ахтарська та з району Гвардійського в окупованому Криму. Повітряну загрозу відбивали авіація, зенітні ракетні підрозділи, розрахунки радіоелектронної боротьби, безпілотні системи протидії та мобільні вогневі групи.
«За попередніми даними, станом на 08:30, протиповітряною обороною збито/подавлено 106 ворожих БпЛА типу Shahed, Гербера, Італмас та безпілотників інших типів на півночі, півдні та сході країни», – повідомляє командування.
Внаслідок нападу зафіксовано влучання балістичної ракети та 13 ударних БПЛА по 11 локаціях на території країни; уламки впали в восьми місцях. Інформація про постраждалих та масштаби руйнувань уточнюється на місцях подій.
Спрямований характер ударів і міжнародні норми
Упродовж війни російські сили регулярно завдають ударів різними типами озброєння — ударними БпЛА, ракетами, керованими авіабомбами та реактивними системами залпового вогню — по міських районах і цивільній інфраструктурі в різних регіонах України. Такі дії мають системний характер і призводять до руйнування об’єктів життєзабезпечення та соціальної інфраструктури.
Обстріли енергетичних, водопостачальних і медичних об’єктів, а також цілеспрямовані удари по лікарнях і школах, що ставлять під загрозу життя і здоров’я цивільного населення, розглядаються експертами як елементи, які можуть свідчити про геноцидні наміри. До основних проявів, що згадуються у фахових оцінках, належать:
- офіційні або публічні заяви про заперечення існування українського етносу або заклики до його знищення;
- публічні заклики до знищення представників національної групи;
- цілеспрямовані удари по системах життєзабезпечення та закладах охорони здоров’я з метою позбавити людей електроенергії, опалення, водопостачання, зв’язку й медичної допомоги;
- переслідування й знищення на окупованих територіях осіб із проукраїнською позицією;
- винищення інтелігенції та носіїв української культури;
- проведення в окупації системи освіти, спрямованої на зміну ідентичності дітей;
- депортація дітей без батьків до росії з метою змінити їхню ідентичність;
- вилучення і знищення українських книг, пограбування музеїв та викрадення культурних артефактів.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була прийнята Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 році. Нині сторін‑учасниць цієї Конвенції близько 149 країн, які зобов’язані запобігати актам геноциду та притягувати винних до відповідальності як під час збройних конфліктів, так і в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, спрямовані на повне або часткове знищення національної, етнічної, расової чи релігійної групи як такої. Серед ознак геноциду виділяють убивство членів групи, завдання серйозних тілесних ушкоджень, навмисне створення умов, розрахованих на фізичне знищення групи, заходи, спрямовані на запобігання дітонародженню, примусове переміщення дітей і публічні підбурювання до таких дій.
Керівництво росії заперечує, що її армія завдає цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі, що призводять до загибелі цивільного населення і руйнування лікарень, шкіл, дитсадків, об’єктів енергетики та водопостачання.