У Дніпропетровському національному історичному музеї імені Д. І. Яворницького зберігається унікальний церковний аналой першої половини XVIII століття, який походить із Соборної Покровської церкви Нової Січі. Експонат привертає увагу дослідників і відвідувачів як зразок матеріальної спадщини козацької доби.
Про це розповідає Дніпро24
Походження та знахідка предмета
Реліквію виявив і передав до наукового обігу Дмитро Яворницький під час своїх польових досліджень. За його свідченням, аналой був знайдений у кам’яній церкві села Покровське — поселення, що виникло на місці колишньої Січі. Після знищення Нової Січі місцеві мешканці, рятуючи церковні цінності, перенесли частину речей зі старої дерев’яної Покровської церкви до нового храму.
Опис, припущення та музейна колекція
Аналой є яскравим прикладом українського козацького бароко. На вмонтованій іконі зображена Богородиця з покровом, під яким вона тримає архієреїв та ченців. За припущенням Яворницького, серед зображених можуть бути цар Іоанн V та цариця Софія. Також на іконі видно двох запорожців — імовірно ктиторів, тобто меценатів, які жертвували кошти на будівництво або утримання храму; їхні імена не збереглися, проте історики підкреслюють їхню важливу роль у житті січової громади.
Історики припускають, що саме за цим аналоєм міг молитися останній кошовий отаман Запорозької Січі Петро Калнишевський, якого після ліквідації Січі у 1775 році заслали до Соловецького монастиря. Така атрибуція підкреслює не лише релігійну, а й символічну цінність предмета для історії козацтва.
Яворницький згадував цей аналой у другому томі своєї праці «Запорожжя в залишках старовини і оповіданнях народу», виданому у 1888 році. У 1905 році реліквія разом із іншими знахідками, зібраними під час експедицій дослідника, поповнила фонд історичного музею, де зберігається й тепер.
Сьогодні аналой експонується в музейній залі, присвяченій історії Запорозької Січі та дослідницькій спадщині Дмитра Яворницького, і продовжує викликати інтерес як серед фахівців, так і серед широкої публіки. Експонат вважають важливим джерелом для вивчення релігійної культури, мистецьких уподобань і соціальних зв’язків козацької спільноти XVIII століття.