Українські безпілотні підрозділи почали застосовувати дрони FP-2 виробництва компанії Fire Point, які оснащено некерованими авіаційними ракетами. Такі апарати вже використовувалися для ураження вузла стратегічного зв’язку Чорноморського флоту росія, що свідчить про нову тактичну нішу для ударних безпілотників.
Про це розповідає Дніпро24
Ми давно використовували некеровані авіаційні ракети – і з Су-25, і з винищувачів, і з гелікоптерів. Це були С-5 калібру 57 мм та С-8 калібру 80 мм. Ідея цих ракет ще колись полягала в тому, щоб підлітати максимально близько до цілі й буквально “засипати” її великою кількістю вибухів. Але в сучасній війні стало зрозуміло, що близько підлітати до цілі надзвичайно небезпечно
– пояснив авіаційний експерт Костянтин Криволап.
Перенесення некерованих авіаційних ракет з літаків і вертольотів на безпілотні платформи змінює парадигму застосування цих боєприпасів. Раніше С-5 та С-8 використовувалися в масових атаках, коли літак підлітав близько до цілі і випускав великі залпи боєприпасів. Тепер аналогічний ефект досягається шляхом оснащення дронів відповідними підвісами, що створює новий набір тактичних можливостей при меншому ризику для пілотів.
Як працює нова концепція озброєння дронів
FP-2, зберігаючи базову функцію дрону-камікадзе, може нести кілька блоків некерованих ракет: наприклад, дві підвіски по чотири ракети С-5. Така конфігурація дозволяє одночасно поєднати ударну та відволікаючу функції в одному розгортанні — частина авіазагону завдає безпосередніх ударів, інша частина виконує завдання з дезорієнтації та придушення засобів протидії.
Експерти вказують, що застосування ракет на дронах дає можливість не лише уражати окремі цілі, а й «витісняти» системи протиповітряної оборони з позицій: змушувати розрахунки реагувати, змінювати місця дислокації і тимчасово припиняти роботу, що створює коридор для інших ударних засобів.
Керівник оборонної компанії Анатолій Храпчинський підкреслює, що застосування групи безпілотників різного призначення — ударних і супровідних — відкриває «новий етап» у конфігурації повітряних операцій. Рій дронів з різними профілями польоту ускладнює виявлення й перехоплення для класичних ППО, адже кожна ціль має унікальний радіолокаційний підпис і швидкісні характеристики.
Тактичні переваги та обмеження
FP-2, за оцінками спеціалістів, найбільш ефективні поблизу лінії фронту: вони мають обмежену дальність, але можуть нести додаткове озброєння й діяти безпосередньо по позиціях ППО, системах радіоелектронної боротьби та інших елементах оборони. Натомість FP-1 проєктувалися для далекобійних ударів углиб території противника, і встановлення на них додаткових ракет може зменшити запас ходу та знизити ефективність deep strike місій.
Експерти застерігають, що застосування ракет на далекобійних платформах має економічне й тактичне обґрунтування: додаткове навантаження зменшує дальність, тому для операцій у форматі deep strike воно не завжди виправдане. Проте в районах з густою або активною ППО використання ударних FP-2 може стати ключовим для прориву оборони та забезпечення проходу інших засобів.
Крім того, фахівці відзначають, що поєднання різних тягових систем і профілів польоту у складі рою створює комплексну проблему для систем виявлення: кожну повітряну ціль слід налаштовувати під власний алгоритм перехоплення, що ускладнює роботу противника.
У подальшій перспективі одним із логічних кроків для підвищення ефективності такої концепції може стати застосування систем лазерного наведення, що збільшать точність ураження. Хоча ця технологія ще перебуває в розробці, вже зараз інтеграція некерованих ракет у безпілотники змінює саму концепцію повітряних атак, підвищуючи навантаження на російську ППО та сприяючи її виснаженню.
Фахівці також зазначають, що класична радіолокація має обмеження щодо виявлення малорозмірних і малопомітних цілей, тому поява масових роїв ударних дронів вимагає від систем протиповітряної оборони нових підходів і адаптаційних рішень.
Загалом поєднання некерованих ракет та ударних безпілотників розширює тактичний арсенал, дозволяючи одночасно проводити маневрені атаки, локальні удари по ППО та створювати умови для успішних deep і middle strike операцій.
У найближчій перспективі розвиток цієї теми залежатиме від балансу між дальністю польоту платформ, масою корисного навантаження та розвитком засобів наведення і виявлення, що визначатиме оптимальні набори конфігурацій для різних типів операцій.