Увечері 18 травня Чернігів зазнав атаки російської армії: внаслідок удару по приватному житловому сектору постраждали дві людини та зафіксовано значні пошкодження цивільної інфраструктури.
Про це розповідає Дніпро24
«85-річна жінка та 58-річний чоловік постраждали внаслідок російського удару по приватному житловому сектору».
Вибухова хвиля пошкодила житлові будинки: вибито вікна, зафіксовано руйнування конструкцій. Також було влучання по території підприємства, де загорівся бензовоз; пожежникам вдалося ліквідувати займання.
Голова міської військової адміністрації Дмитро Брижинський раніше повідомив про атаку дронів на Чернігів, під час якої зафіксовано влучання по одному з підприємств обласного центру та загоряння житлового будинку.
Масштаб і характер атак
Російські сили регулярно застосовують по українських містах різні види озброєнь: ударні БпЛА, ракети, керовані авіабомби (КАБи), реактивні системи залпового вогню (РСЗВ). Наслідком таких ударів стають руйнування житлових кварталів, порушення роботи об’єктів енергетики, водопостачання й іншої критичної інфраструктури.
Кваліфікація та можливі ознаки злочинів
Українська влада та міжнародні організації кваліфікують подібні удари як воєнні злочини і наголошують на їхньому цілеспрямованому характері. Обстріли систем життєзабезпечення населення та медичних закладів, спрямовані на позбавлення людей електроенергії, тепла, води, зв’язку або медичної допомоги, розглядають як потенційні ознаки геноцидних дій.
Правники, дослідники та правозахисники виділяють низку дій, які можуть свідчити про прагнення знищити або підкорити національну групу, серед яких:
- оголошення намірів щодо знищення українців як групи або заперечення існування української нації;
- публічні заклики до знищення українців;
- цілеспрямовані удари по системах життєзабезпечення та об’єктах охорони здоров’я з метою позбавлення населення необхідних умов для життя;
- переслідування й знищення людей із проукраїнською позицією на окупованих територіях;
- винищення інтелігенції, вчителів, митців та носіїв української культури;
- зміна системи освіти на окупованих територіях з метою зміни ідентичності дітей і депортація дітей до росії з аналогічною метою;
- вилучення та знищення українських книг, пограбування музеїв і викрадення культурних артефактів.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 році. Її учасниці (наразі 149 держав) зобов’язані запобігати актам геноциду та притягувати винних до відповідальності як під час війни, так і в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, здійснені з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову або релійну групу.
Ознаки геноциду включають вбивство членів групи, заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень, навмисне створення умов життя, розрахованих на фізичне знищення групи, заходи щодо запобігання дітонародженню, насильницьку передачу дітей з однієї групи до іншої та публічне підбурювання до таких дій.
Керівництво росії заперечує, що її збройні сили під час широкомасштабної війни мають цілеспрямовану політику ураження цивільної інфраструктури та населення, попри численні повідомлення про руйнування лікарень, шкіл, дитячих садків, об’єктів енергетики й водозабезпечення.