У Дніпровському районі Херсона автомобіль громадської організації «Іскра добра» зазнав удару під час доставки гуманітарної допомоги, внаслідок чого постраждали двоє волонтерів. Голова міської військової адміністрації Ярослав Шанько повідомив про інцидент і наголосив на ризиках для людей, які доставляють допомогу населенню.
Про це розповідає Дніпро24
«Волонтери постійно допомагають жителям громади, забезпечуючи їх гарячими обідами», – заявив він.
«За попередньою інформацією, один із постраждалих перебуває у тяжкому стані – в чоловіка травматична ампутація ноги. Інший постраждалий, попередньо, отримав акубаротравму».
За словами посадовця, напад стався під час розвезення обідів до одного з пунктів видачі гуманітарної допомоги. Наразі поранені отримують медичну допомогу; одному з чоловіків вже виконано ампутацію внаслідок тяжких травм.
Шанько також повідомив, що напередодні в тому ж районі автомобіль міжнародної гуманітарної організації World Central Kitchen зазнав нападу дроном, однак водій тієї автівки не постраждав.
«Російські військові вкотре цілеспрямовано б’ють по цивільних та людях, які допомагають мирному населенню виживати у фронтовому Херсоні. Це – не випадковість, а свідомий терор мирних жителів і тих, хто щодня рятує людей та підтримує громаду», – заявив Шанько.
Масштаб і методи атак
За повідомленнями місцевої влади, атаки по українських містах здійснюються з використанням різних видів озброєння: ударних безпілотних літальних апаратів, ракет, корегованих авіабомб (КАБ) та реактивних систем залпового вогню. Ці удари регулярно спрямовані не лише на військові цілі, а й на цивільну інфраструктуру й охоплюють житлові квартали та об’єкти, необхідні для життєзабезпечення населення.
Українська влада та міжнародні організації кваліфікують такі дії як воєнні злочини, підкреслюючи цілеспрямований характер атак на мирне населення і тих, хто надає гуманітарну допомогу.
Правова оцінка: конвенція та ознаки геноциду
У матеріалі наведено відомості про міжнародно-правові стандарти, зокрема Конвенцію про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, прийняту Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році. Країни-учасниці Конвенції зобов’язані реагувати на акти геноциду й карати за них у воєнний та мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, що здійснюються з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову або релігійну групу як таку. Серед ознак геноциду відзначаються:
- умисне вбивство членів групи або спричинення їм серйозних тілесних ушкоджень;
- навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи;
- заходи, спрямовані на запобігання дітонародженню чи насильницьке вилучення дітей і передача їх до іншої групи;
- публічні заклики до знищення або переслідування представників групи;
- переслідування та знищення проукраїнськи налаштованих громадян на окупованих територіях;
- винищення інтелігенції та представників культури, знищення або викрадення культурних артефактів;
- етнічні депортації дітей і спроби змінити їхню ідентичність через насильницьке вивезення.
Правники, дослідники та правозахисники зазначають, що під час широкомасштабної війни на окупованих територіях діяли чи діють методи, які можуть підпадати під визначення геноциду, зокрема цілеспрямований тиск на системи життєзабезпечення: енергетику, теплопостачання, водопостачання, зв’язок і медичну інфраструктуру.
Керівництво російської федерації заперечує, що її армія завдає цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі та мирному населенню під час повномасштабної війни, попри численні повідомлення про руйнування лікарень, шкіл, дитсадків та об’єктів енергетики й водозабезпечення.