У Нікополі внаслідок удару росії FPV‑дроном загинули дві жінки; атака також пошкодила багатоповерхівки, приватний будинок і автомобілі. Голова Дніпропетровської обласної військової адміністрації Олександр Ганжа навів такі дані:
Про це розповідає Дніпро24
«77-річна жінка загинула на місці. Ще одну жінку, 83 років, госпіталізували у вкрай важкому стані. На жаль, врятувати її не вдалося».
За повідомленням регіональної влади, удар завдали із застосуванням FPV‑дрона. Унаслідок вибуху постраждали багатоквартирні будинки, приватні споруди та кілька автомобілів, що ускладнило доступ аварійних служб до місця події.
Обставини атак і масштаби руйнувань
Російські військові систематично завдають ударів по українських містах і цивільній інфраструктурі з використанням різних видів озброєнь. Серед застосовуваних засобів — ударні БпЛА, ракети, кориговані авіабомби (КАБ) та реактивні системи залпового вогню (РСЗВ). Такі атаки призводять до жертв серед мирного населення, руйнування житла та об’єктів критичної інфраструктури.
Місцеві служби зазнають додаткового навантаження через пошкодження доріг, електромереж і комунікацій, що ускладнює евакуацію поранених і відновлення постачання життєво необхідних послуг.
Кваліфікація дій і ознаки злочинів
Українська влада та міжнародні організації називають такі удари воєнними злочинами і вказують на їх цілеспрямований характер щодо цивільної інфраструктури. Обстріли систем життєзабезпечення та закладів охорони здоров’я, що позбавляють людей електроенергії, тепла, водопостачання, зв’язку чи медичної допомоги, розглядають як спосіб створення неможливих умов для життя цивільного населення.
Експерти та правозахисники також фіксують низку дій, які можуть розглядатися як елементи геноцидних практик. Серед них називають:
- оголошення намірів про нібито «знищення» українців як спільноти: представники російської влади неодноразово стверджували, що українців як етносу «не існує», що це «штучно створена» нація, і тих, хто так не вважає, «треба знищити», а України і українців «не повинно існувати »у майбутньому;
- публічні заклики до знищення українців;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення населення та закладів охорони здоров’я з метою позбавити людей електроенергії, тепла, водопостачання, зв’язку, медичної допомоги та інших необхідних умов для життя;
- переслідування і знищення на окупованих територіях людей із проукраїнською позицією;
- витіснення та винищення інтелігенції — учителів, митців та носіїв української культури;
- впровадження в навчальних закладах на окупованих територіях системи навчання й виховання, спрямованої на зміну ідентичності дітей;
- депортація дітей без батьків до росії з метою зміни їхньої ідентичності; вилучення та знищення українських книг у бібліотеках, пограбування музеїв і цілеспрямоване викрадення артефактів, що свідчать про давню історію українців.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році. На сьогодні учасницями конвенції є 149 держав, які зобов’язані запобігати актам геноциду і карати за них як у воєнний, так і в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, здійснені із наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку. До характерних ознак геноциду відносять вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи; запобігання дітонародженню та насильницьку передачу дітей з однієї групи до іншої; публічне підбурювання до вчинення таких дій.
Керівництво росії заперечує, що її армія навмисно завдає ударів по цивільній інфраструктурі в Україні та по цивільному населенню, запевняючи, що цілі подібних ударів нібито військового значення. Проте експерти й правозахисні організації продовжують документувати випадки, які свідчать про систематичний характер атак на житлові райони й об’єкти життєзабезпечення.