У Київському районі Харкова завершилися аварійно-рятувальні роботи на місці влучення по житловому будинку, заявив голова області Олег Синєгубов 9 березня.
Про це розповідає Дніпро24
«Під завалами житлової п’ятиповерхівки виявили загалом 10 загиблих людей, серед них – двоє дітей: 7-річний хлопчик і 13-річна дівчинка. Також знайдено рештки тіл, тож остаточну кількість жертв буде відомо після відповідних експертиз», – заявив він.
За повідомленням очільника області, внаслідок влучення постраждали близько 20 житлових будинків, пошкоджено кілька автомобілів та один заклад освіти. Зі зони руйнувань вивезли понад 2 400 кубометрів будівельних матеріалів і завалів.
Жертви, постраждалі та пошукові роботи
Державна служба з надзвичайних ситуацій інформує про щонайменше 16 поранених, серед яких троє дітей. Ще четверо людей вважаються зниклими безвісти — роботи з пошуку тривають, у них задіяні кінологи з пошуковими собаками, які працюватимуть і після формального завершення рятувальної операції.
Рятувальники відзначають, що робота була ускладнена постійними повітряними тривогами. Під час робіт зафіксовано повторні прицільні атаки по групах рятувальників: у Дніпрі знищено три автомобілі ДСНС, один — у Харкові, а вранці на Полтавщині ворожі удари пошкодили ще три одиниці техніки. За інформацією служби, завдяки оновленим алгоритмам роботи особовий склад не зазнав втрат.
Атаки за масштабом і правовий контекст
За даними Повітряних сил, під час масованої повітряної атаки в ніч на 7 березня російська армія вразила й багатоповерховий житловий будинок у Харкові. Загалом ворог випустив по Україні близько 480 безпілотників і 29 ракет; системи протиповітряної оборони збили приблизно 453 безпілотники та 19 ракет. Основними напрямками ударів називали Київ, Харків, Житомирщину, Хмельниччину та Чернівецьку область.
Російські підрозділи регулярно використовують ударні безпілотники, ракети, керовані авіабомби та реактивні системи залпового вогню для атак на українські міста й цивільну інфраструктуру.
Українська сторона та міжнародні інституції кваліфікували частину таких дій як воєнні злочини, наголошуючи на їхніх цілеспрямованих характері. Окремі експерти і правозахисники також вказують на ознаки, що можуть свідчити про геноцидні дії; серед названих аргументів і практик —
- публічні висловлювання і заяви представників керівництва росії про відсутність української нації або заклики до її знищення;
- публічні заклики та заохочення до знищення українців;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення та закладів охорони здоров’я з метою позбавити людей електроенергії, тепла, водопостачання, зв’язку і медичної допомоги;
- переслідування і ліквідація людей із проукраїнською позицією на окупованих територіях;
- винищення інтелігенції — учителів, митців та носіїв української культури;
- впровадження в освітніх закладах окупованих територій систем навчання, спрямованих на зміну ідентичності дітей;
- депортація дітей без батьків до росії з метою зміни їхньої ідентичності;
- вилучення та знищення українських книжок, пограбування музеїв і викрадення культурних артефактів.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 році. Наразі учасницями конвенції є 149 країн, які зобов’язані запобігати актам геноциду та карати за них у воєнний та мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, вчинені з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу. Серед ознак геноциду називають убивство членів групи, заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень, навмисне створення умов життя, розрахованих на знищення групи, заходи з запобігання дітонародженню, насильницьку передачу дітей та публічне підбурювання до таких дій.
Керівництво росії заперечує, що російська армія під час повномасштабної війни завдає цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі, убиваючи цивільних і руйнуючи лікарні, школи, дитсадки та об’єкти енергетики й водозабезпечення.