Аналітики Інституту дослідження війни (ISW) оцінюють, що Володимир Путін робить ставку на демонстрацію ядерних можливостей і риторику навколо міжконтинентальної балістичної ракети «Сармат», щоб відновити образ росії після проблем із гарантуванням безпеки параду 9 травня. У звіті від 12 травня аналізувалися недавні заяви про нібито успішне випробування комплексу та їхню роль у внутрішній і зовнішній політиці Кремля.
Про це розповідає Дніпро24
Історія випробувань і публічна риторика
Аналітики нагадують, що російська влада неодноразово оголошувала про наміри розгорнути «Сармат»: у грудні 2021 року, червні 2022 року та червні 2023 року. Це супроводжувалося повідомленнями про випробування, серед яких, ймовірно, було невдале випробування в листопаді 2024 року. Окремі заяви Путіна навесні 2026 року про початкові тести іншого комплексу — «Орешник» — викликали паралелі з нинішньою риторикою щодо «Сармату».
12 травня Путін заявив, що російські війська успішно випробували надважку міжконтинентальну балістичну ракету РС-28 «Сармат» і що комплекс має стати на бойове чергування наприкінці року. За його словами, це нібито найпотужніший стратегічний ракетний комплекс у світі з дальністю застосування понад 35 тисяч кілометрів.
«Позування Путіна щодо «Сармату» має на меті приховати його слабкість, яка стала очевидною через необхідність попросити Україну зобов’язатися не завдавати ударів по параду перемоги в Росії 9 травня. Глибокі удари України в тил виявили слабкість і нездатність Росії надійно захищати свої глибокі тилові райони, в тому числі власну столицю, від цих ударів, і в результаті Росія провела значно скорочений парад»
Аналітики припускають, що демонстративні випробування та гучні заяви мають стати інструментом приховування реальних військово-політичних проблем Кремля, натомість підкреслюючи стратегічний потенціал Росії у пропагандистських цілях.
Вплив на бойову ситуацію та логістику
ISW також відзначає, що, попри активне перебільшення військових успіхів росії в 2026 році, темпи її просування знижувалися щомісяця з жовтня 2025 року. Українські контратаки середньої дальності збільшили витрати російських сил на наступальні операції та змусили їх перерозподіляти ресурси між секторами фронту.
У результаті зростаючих витрат і тиску українських сил російські війська фактично зазнали чистої втрати території на театрі військових дій у квітні 2026 року — це було зафіксовано вперше з часу просування росії в Курську область у 2024 році. Рівень мобілізації та комплектування військ рф уперше за час війни впав нижче рівня заміщення у січні 2026 року.
Аналітики вказують, що українські контратаки взимку та навесні 2026 року дозволили звільнити понад 400 квадратних кілометрів на півдні України, а наприкінці квітня були відновлені контроль над низкою населених пунктів у західній Запорізькій області. Це змусило російське військове керівництво обирати між посиленням оборони від контратак і утриманням наступальних зусиль на інших напрямках.
На думку експертів, саме поєднання оперативних невдач і політичної потреби показати силу спонукає Кремль робити публічні заяви про стратегічні озброєння, щоб відвернути увагу від погіршення результатів на полі бою під час весняно-літньої кампанії 2026 року.