Від початку повномасштабного вторгнення зафіксовано 2 591 атаку на об’єкти охорони здоров’я України. Динаміка за останні роки вказує на системне наростання таких ударів: у період із 2024-го до 2025 року кількість задокументованих інцидентів зросла з 445 до 663 — майже на 50%.
Про це розповідає Дніпро24
Масштаб пошкоджень і людські втрати
За час повномасштабної війни було зафіксовано численні випадки руйнувань та пошкоджень медичної інфраструктури: 1 389 атак, які пошкодили або зруйнували лікарні та клініки; 235 нападів на автомобілі швидкої допомоги; 359 загиблих медичних працівників та 379 поранених. Крім того, 127 атак торкнулися надання медичної допомоги дітям, а 94 — системи охорони здоров’я матерів.
У січні офіційно підтверджено пошкодження чи руйнування 2 551 об’єкта у 817 медичних закладах по всій країні. Атаки різних видів озброєння — від артилерії та реактивних систем до ракет і ударних безпілотників — регулярно завдають шкоди цивільній інфраструктурі та поглиблюють гуманітарну кризу.
«Від розбомблених і розграбованих лікарень до повторних відключень електроенергії, що зупиняють надання життєво необхідної допомоги, і атак на транспорт, які перешкоджають екстреному реагуванню та доставці ліків, – невпинна кампанія Росії підриває доступ до медичної допомоги, послаблює стійкість громад і наражає цивільне населення на небезпеку. Сукупно ці напади поступово руйнують здатність цивільних виживати, одужувати та відновлюватися».
Тактичні зміни та обмеження доступу до допомоги
Аналітики відзначають зміну тактики атак: якщо на початку вторгнення більшість ударів наносилися наземними засобами, то в останні місяці значно зросло застосування розвідувальних і ударних безпілотників. Це ускладнює медичну евакуацію й екстрене реагування, зокрема через повторні та “подвійні” удари по рятувальниках і машинах швидкої.
У прифронтових районах доступ до допомоги додатково обмежують пошкоджена інфраструктура, складність логістики, високі ціни на ліки та дефіцит транспорту. Атаки на пологові будинки змушують породіль обирати безпечніші, але доволі обмежені варіанти — це вплинуло на зростання материнської смертності на 37% у 2024 році. Загалом смертність у країні зросла настільки, що кількість смертей майже в 2,8 раза перевищує кількість народжень.
Медичні заклади й працівники стикаються також із непрямими наслідками: виїзд частини персоналу, мобілізація інших, перебої з енергопостачанням та постійна загроза повторних атак, що унеможливлює стабільне надання лікування хронічних і гострих захворювань, у тому числі онкологічних, серцево-судинних та ендокринних.
Попри широке документування випадків, механізми притягнення до відповідальності залишаються недостатніми. Імовірність, що ці порушення будуть відсунуті на другий план під час розслідувань або мирних переговорів, зберігає ризик довготривалих негативних наслідків для здоров’я населення та перспектив відновлення країни.
Регулярні атаки на інфраструктуру життєзабезпечення — з метою позбавити людей електроенергії, тепла, водопостачання, зв’язку та медичної допомоги — ще більше загострюють гуманітарну ситуацію та створюють системні перешкоди для лікування і реабілітації цивільного населення.