У лютому 2022 року акушерка-гінекологиня Юлія Лободенко приїхала до Жовтих Вод разом із чоловіком і восьмирічною дитиною, взявши з собою лише кілька речей і сподівання, що це тимчасово. Те, що починалося як коротка евакуація, перетворилося на нове життя: тижні стали місяцями, місяці — роками, а страх поступився місією, професійністю та вдячністю за підтримку нової громади.
Про це розповідає Дніпро24
«24 лютого зранку, о 5.00 нам зателефонували. Сказали, що розпочалася війна, і ми, як і багато сімей, тоді виїхали з міста»
Дитяча мрія
Юлія походить із Рубіжного на Луганщині — невеликого міста, яке за розмірами порівняне з Жовтими Водами. З дитинства вона мріяла про медицину: спочатку уявляла себе стоматологинею, але життєвий шлях привів її в акушерство й гінекологію. Вона стала першим медиком у родині і наполегливо здобувала місце в професійному колективі рідного міста, де конкуренція серед молодих спеціалістів була високою.
Попри складнощі з працевлаштуванням, Юлія закріпилася в професії. Вона визнає: якби не війна, залишилася б у Рубіжному. Але доленосна ніч змінила плани — і змусила шукати опору в новому місті.
Виклики під час війни та професійне відновлення
Евакуація стала початком складної адаптації: шлях до Жовтих Вод привів через труднощі та невизначеність, а перші дні були наповнені страхом. Однак підтримка місцевих людей і знайомих переселенців дали можливість облаштуватися: безоплатне житло, допомога сусідів і прості людські вчинки стали фундаментом для подальшого відновлення.
Робота швидко перетворилася на опору. Навіть після повного припинення можливості повернутися додому Юлія продовжувала дистанційно допомагати пацієнтам рідного міста, консультувати вагітних і оформляти декретні. Коли стало зрозуміло, що повернення не близько, вона вирішила діяти — піти працювати одразу і стати корисною громаді, яка її прийняла.
Пошук роботи в новому місці для Юлії був не стільки технічно складним, скільки емоційно важким: прийти без знайомств і репутації, почати майже з нуля. Зустріч із головною лікаркою змінила все: їй запропонували місце в жіночій консультації, і вже наступного дня Юлія вийшла на роботу. Пацієнти і колеги прийняли її тепло, що сприяло професійній та соціальній інтеграції.
Упродовж 2022 року Юлія ініціювала розвиток кабінету до повноцінної жіночої консультації. 1 вересня 2022 року за участі керівництва лікарні та міста створили консультацію — відділення, здатне надавати ширший спектр послуг. Команда, яка спочатку була невеликою, розширилася: тепер у консультації працює кілька фахівців, доступне УЗД, ведення вагітності та навчальні програми для майбутніх батьків, зокрема «Школа батьківства».
Юлія підкреслює, що війна змінила підходи в медичній роботі: пацієнтки приходять із високим психоемоційним навантаженням. Серед найпоширеніших проблем — порушення менструального циклу, гормональні збої, тривожні розлади, труднощі із зачаттям та ризики при виношуванні. Особливу категорію становлять вагітні жінки, чиї чоловіки служать у ЗСУ — відстань і хвилювання додають суттєвого психологічного тиску.
Юлія наголошує: народжуваність — маркер життя міста. «Поки є молодь і народжуються діти — є майбутнє», це переконання супроводжує її з перших днів створення консультації і залишається провідною думкою в роботі.
Сьогодні консультація продовжує розвиватися: лікарі працюють над модернізацією приміщень, залученням донорів і покращенням умов для пацієнток. Попри обмежені ресурси, команда прагне зробити сервіс сучасним і комфортним, щоб люди відчували повагу та турботу.
Особисто для Юлії опорою завжди була родина. Вона виховує двох дітей: доньці — понад одинадцять років, молодшому сину — близько року; на роботу повернулася, коли малюкові було чотири місяці. Допомога нянь, серед яких є й інші переселенці, дала змогу поєднувати материнство і професію. Вона не відмовляється від амбіцій: планує й надалі зростати як фахівчиня, розвивати консультацію та надихати місцеву громаду на відновлення й зміцнення здоровʼя.
Заключна думка, яка визначає її підхід до роботи, — «Хочу, щоб мій сон не тривожила моя совість».