Голова Одеської обласної військової адміністрації Олег Кіпер повідомив про сім постраждалих після ранкового обстрілу Одеського району російськими силами.
Про це розповідає Дніпро24
«За попередніми даними, постраждало семеро людей. Одна людина у важкому стані. Усім постраждалим надається необхідна медична допомога», – заявив Кіпер.
За словами очільника області, вранці зафіксовано влучання по цивільних та транспортних об’єктах інфраструктури. Усім потерпілим надають медичну допомогу, одна людина перебуває у вкрай тяжкому стані.
Раніше Кіпер також інформував про двох постраждалих внаслідок нічної атаки на регіон — випадки сталися в інший період доби, але пов’язують їх із систематичними ударами по Одещині.
Характер застосованих засобів ураження
У повідомленні наголошується, що атаки по українських містах і інфраструктурі здійснюються з використанням різних типів озброєння: ударних безпілотних літальних апаратів, ракет, коригованих авіаційних бомб (КАБ) та реактивних систем залпового вогню (РСЗВ). Унаслідок цього страждають цивільні об’єкти, енергетичні та транспортні мережі.
Такі удари завдають шкоди системам життєзабезпечення населення та медичним установам, підриваючи доступ людей до електроенергії, тепла, води, зв’язку та медичної допомоги.
Кваліфікація дій і можливі правові наслідки
У владі та міжнародних організаціях ці обстріли кваліфікують як воєнні злочини, вказуючи на цілеспрямований характер атак по цивільній інфраструктурі.
Окремно експерти й правозахисники зазначають, що під час широкомасштабної війни росія вчиняє дії, які можуть підпадати під визначення геноциду. До переліку таких практик відносять:
- публічні або офіційні заяви про нібито відсутність українського народу або заклики до його знищення;
- публічні заклики й заохочення до знищення українців як національної групи;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення та закладів охорони здоров’я з метою позбавлення населення базових умов для життя;
- переслідування і знищення людей із проукраїнською позицією на тимчасово окупованих територіях;
- винищення або вигнання інтелігенції — учителів, митців, носіїв української культури;
- запровадження у навчальних закладах на окупованих територіях програм, спрямованих на зміну ідентичності дітей;
- депортація дітей без батьків до росії з метою зміни їхньої ідентичності;
- вилучення і знищення українських книг, пограбування музеїв та викрадення культурних артефактів.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році. Нині учасниками Конвенції є 149 країн, які зобов’язані запобігати актам геноциду й карати за них як у воєнний, так і в мирний час.
За визначенням Конвенції, геноцид охоплює дії, вчинені з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу. До таких дій належать убивства членів групи, спричинення серйозних тілесних ушкоджень, навмисне створення життєвих умов, розрахованих на фізичне знищення групи, заходи щодо запобігання народжуванню та насильницька передача дітей до іншої групи, а також публічне підбурювання до таких дій.
Керівництво росії офіційно заперечує, що її військові завдають цілеспрямованих ударів по цивільних об’єктах і цивільному населенню, незважаючи на численні свідчення руйнувань лікарень, шкіл, дитсадків та енергетичної інфраструктури в різних регіонах України.