У Патріаршому соборі Воскресіння Христового в Києві відслужили заупокійну літургію за полковником Армії Української Народної Республіки, лідером Організації українських націоналістів Андрієм Мельником та його дружиною Софією Федак-Мельник. Їхні останки доправили до столиці 22 травня, а церемонія відбулася наступного дня.
Про це розповідає Дніпро24
Церемонія і промови
Під час заупокійного богослужіння єпископ-помічник Київської архиєпархії владика Йосиф Мілян згадував службу й особисту духовність Мельника, відзначаючи його роль у національному русі та зв’язок із греко‑католицькою традицією.
«Андрій Мельник був воїном, був полковником армії Української Народної Республіки, соратником Євгена Коновальця і провідником українського національного руху в один із найважчих періодів нашої історії. Але дуже важливо сказати сьогодні інше. Андрій Мельник був людиною, глибоко вкоріненою у духовний світ Української греко-католицької церкви. Він був греко-католиком не лише з походження, але з того середовища, яке формувало його моральний хребет, його розуміння служіння, дисципліни і відповідальності»
Звернення також виголосила заступниця керівника Офісу президента Ірина Верещук. Вона підкреслила, що віра Мельника й поколінь борців за незалежність стала основою сучасної української державності, а його переконання про власну державу, армію та націю залишаються спадком, що формує сьогоднішні прагнення суспільства.
Ексгумація, перепоховання та біографія
Останки Андрія Мельника і Софії Федак-Мельник були ексгумовані в Люксембурзі 19 травня. Офіційне перепоховання заплановане на 24 травня на Національному військовому меморіальному кладовищі.
19 травня президент Володимир Зеленський повідомив про підготовку рішень щодо полковника Євгена Коновальця та інших визначних історичних постатей, що свідчить про подальшу увагу влади до переосмислення історичної спадщини.
Андрій Мельник очолив ОУН у 1938 році після загибелі Євгена Коновальця. Він був полковником Армії УНР, відбував покарання в польських в’язницях та німецькому концентраційному таборі, а з 1945 року жив у еміграції. У 1957 році Мельник ініціював ідею створення світового об’єднання українців, яке згодом стало одним із підґрунть для заснування у 1967 році Світового конгресу вільних українців.
Мельник помер 1964 року в Кельні й був похований у Люксембургу, де провів останні вісімнадцять років свого життя. За архівними даними, про його смерть у радянському суспільстві дізналися з повідомлень Радіо Свобода.