У Новоолександрівці вшанували пам’ять випускників‑захисників

У Новоолександрівці вшанували пам’ять випускників‑захисників

24 лютого 2022 року стало однією з трагічних відправних точок для України: для багатьох людей цей день розділив життя на “до” та “після”. Через наступ російських військ сотні родин були вимушені покинути свої домівки, рятуючи життя, а багато сімей назавжди втратили своїх близьких на полі бою.

Про це розповідає Дніпро24

Серед загиблих — численні молоді люди, чия дорослість лише починалася: багато з них зовсім недавно святкували випускні вечори та будували плани на майбутнє, але змушені були стати на захист рідної землі.

Новоолександрівський ліцей Раївської сільської ради теж має своїх героїв- випускників, які віддали життя за Україну. Захищати Батьківщину вихованці закладу почали ще у 2014 році. Першим серед них загинув Анатолій Горда, якого вбила катастрофа транспортного літака "Іл-76" неподалік луганського аеропорту 14 червня 2014 року. У тій катастрофі також загинули 40 десантників 25-ї окремої повітряно-десантної бригади та 9 членів екіпажу 25-ї бригади транспортної авіації. Поховання Анатолія і інших загиблих відбулося лише через півтора місяця після події.

Вшанування пам'яті

Пам’ять, яка живе серед громади

З початком повномасштабного вторгнення росії у 2022 році на місцевому кладовищі Новоолександрівки знову почали з’являтися нові могили воїнів. Серед загиблих — випускники різних років, починаючи з 1990-х і до 2010-х. Сьогоднішній пам’ятний захід зібрав учнів та педагогів ліцею: колективи згадували своїх учнів як живих, розповідали про їхні шкільні будні, а юні учасники тримали в руках портрети полеглих героїв.

Шкільний меморіал

Спогади вчителів і надія на майбутнє

Викладачі згадували, як ті самі хлопці й дівчата ще зовсім юними сиділи на уроках, виконували домашні завдання та вчилися разом із однокласниками. Ці спогади підкреслюють, що за кожною меморіальною дошкою чи могилою стоїть конкретна людська доля, плани й мрії, які не встигли здійснитися.

Участь учнів у вшануванні

Ліцей і місцева громада зберігають пам’ять про загиблих та підтримують тих, хто нині продовжує службу. Водночас усі сподіваються, що кількість меморіальних дошок і нових поховань у Новоолександрівці припинить зростати, а мир дозволить повернути звичне шкільне життя для майбутніх поколінь.