У ніч на 3 квітня російські війська завдали комбінованого удару по об’єктах критичної інфраструктури України, застосувавши одночасно ракети та ударні безпілотні літальні апарати.
Про це розповідає Дніпро24
Загальна кількість засобів ураження, які були запущені під час атаки, становила 579 одиниць:
- 10 балістичних ракет «Іскандер‑М» із Курської та Ростовської областей
- 25 крилатих ракет Х‑101 із повітряного простору Самарської області
- 2 крилаті ракети «Іскандер‑К» з району Ростовської області
- 542 ударні безпілотники різних типів — Shahed, «Гербера», «Італмас» та інші — з напрямків Брянська, Курська, Орла, Шаталова, Міллерова, Приморсько‑Ахтарська, а також із Гвардійського й Чауди в окупованому Криму
Унаслідок протиповітряної оборони було знищено 541 ціль: 24 крилаті ракети Х‑101, 2 крилаті ракети «Іскандер‑К» і 515 ударних БПЛА різних типів, що значною мірою зменшило загальні втрати інфраструктури.
«Зафіксовано влучання 11 ракет та 27 ударних БпЛА на 20 локаціях, а також падіння збитих (уламки) БпЛА на 22 локаціях», – повідомляє командування.
Масштаб атак і ураження інфраструктури
Раніше того ж дня бортовими й наземними засобами спостереження фіксували понад 400 безпілотників у повітряному просторі над Україною. Російські обстріли ведуться з використанням ударних БПЛА, крилатих і балістичних ракет, високоточних керованих авіаційних бомб та реактивних систем залпового вогню, що дозволяє наносити удари по цивільній інфраструктурі в різних регіонах країни.
Через такі атаки пошкоджуються енергетичні об’єкти, лікарні, школи і системи життєзабезпечення, що призводить до відключень електропостачання, проблем із водопостачанням і порушень роботи медичних установ.
Ознаки геноциду і міжнародні норми
Українська влада та міжнародні організації розглядають систематичні удари по цивільній інфраструктурі як воєнні злочини. Правники, дослідники та правозахисники звертають увагу на низку дій, які можуть свідчити про геноцидні ознаки, зокрема:
- публічні заяви представників російської влади про знецінення української національної ідентичності та заклики до її знищення;
- цілеспрямовані обстріли об’єктів життєзабезпечення і закладів охорони здоров’я з метою позбавити населення необхідних умов для життя;
- переслідування та знищення проукраїнськи налаштованих осіб на окупованих територіях;
- винищення носіїв української культури, впровадження в освітніх закладах політик змін ідентичності дітей, депортація дітей та інші практики, що спрямовані на витіснення української культурної та національної самобутності;
- вилучення та знищення українських книг, пограбування музеїв і викрадення культурних артефактів.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була прийнята Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році. На сьогодні стороною цієї конвенції є 149 держав, які зобов’язані запобігати актам геноциду та карати за них як під час війни, так і в мирний час.
Водночас керівництво росії відкидає обвинувачення в нанесенні цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі й заперечує умисний характер руйнувань, що фіксуються в Україні.