Кремль повідомив, що під час переговорів у Пекіні Китай і росія досягли загального розуміння щодо ключових параметрів майбутнього газопроводу «Сила Сибіру 2», однак низка технічних деталей і графік реалізації проєкту залишаються невизначеними. Підписані в межах візиту документація та спільні заяви також містять положення щодо широкого спектра двосторонніх відносин, у тому числі згадку про Україну.
Про це розповідає Дніпро24
Газовий проєкт і транспортні ініціативи
Обговорення будівництва нової магістралі велася роками: план передбачає прокладання трубопроводу через Монгольський шлях від родовищ на Ямалі до споживачів у Китаї. Запланована довжина проєкту становить близько 2 600 км, а проектна пропускна здатність — приблизно 50 мільярдів кубометрів газу на рік. Нині між країнами вже функціонує «Сила Сибіру», яка постачає понад 38 млрд куб. м газу щороку зі східного Сибіру.
Незважаючи на заявлене «загальне розуміння» щодо основних параметрів, у підписаних під час візиту документах не згадуються конкретні нафтогазові контракти, а також не визначені остаточні формули ціноутворення й часові межі для реалізації проєкту. За словами представників російської сторони, деталі ще підлягають погодженню.
“Є домовленість щодо маршруту та того, як буде будуватися проект. Деякі деталі ще потребують остаточного узгодження, але загалом таке розуміння вже існує”, – сказав він.
Паралельно сторони підписали угоду про спільне будівництво другої залізничної лінії на кордоні Забайкальськ—Маньчжурія, що має збільшити річну вантажну пропускну спроможність на близько 11 млн тонн до 2030 року або еквівалентно майже 50 додатковим парам вантажних поїздів на день. Новий маршрут з китайською стандартною колією вирішуватиме проблему перевантаження між російською колією 1520 мм та китайською 1435 мм і посилить сухопутні ланцюги постачання.
Для росії розвиток залізничної інфраструктури і газотранспортних проєктів набув додаткового значення на тлі обмежень на експорт до ЄС, що змусило переорієнтувати значну частину товарної логістики на східні маршрути, зокрема до Китаю.
Стратегічні зв’язки, Україна та інші домовленості
Офіційна частина зустрічі супроводжувалася урочистостями: Сі прийняв путіна з почесною вартою та салютом у Великому залі народних зборів, після чого заплановано неформальну розмову за чаєм. У спільній декларації, зокрема, йдеться про намір поглиблювати всі напрями взаємовигідної співпраці в енергетиці, нафтовій і газовій сфері, а також у вугіллі.
У документі лідери висловили критику на адресу спроб домінування окремих держав та попередили про ризик повернення до «закону джунглів» у міжнародних відносинах, закликавши до відмови від односторонніх дій, що шкодять торгівлі та ланцюгам поставок. Виступи лідерів також торкалися безпекових і геополітичних аспектів, які стосуються інтересів обох країн.
Щодо України, у спільній формулі вжито тезу про необхідність усунути «першопричини» конфлікту та підкреслено важливість поваги до Статуту ООН, що відображає прагнення Пекіна не надавати прямої підтримки діям, які суперечать міжнародному праву. Помічник президента росії з питань зовнішньої політики зазначив, що під час неформальної зустрічі планують обговорити питання України, Ірану та відносини зі Сполученими Штатами.
Крім того, під час візиту сторони погодили низку практичних домовленостей: зокрема, Китай продовжив безвізовий режим для громадян росії до кінця 2027 року, дозволяючи в’їзд строком до 30 днів, а росія підтвердила намір зберегти безвізовий режим для громадян Китаю на той самий термін. Окремо домовлено про ветеринарні та санітарні вимоги, що можуть сприяти збільшенню експорту сільськогосподарської продукції та кормів для тварин до Китаю.
У комерційній сфері керівництво російських компаній висловило сподівання на використання китайських мікрочипів у проєктах штучного інтелекту, зокрема для системи GigaChat, а представники Кремля не виключили можливості зустрічі між путіним і президентом США Дональдом Трампом на саміті АТЕС у Китаї в листопаді.
Загалом підсумкова спільна заява відображає продовження раніше відомих позицій і націлена на консолідацію двосторонніх відносин без ознак різких нових проривів у ключових невирішених питаннях, зокрема у питанні остаточного узгодження умов поставок газу.