Російські війська атакували автомобіль швидкої допомоги в Миколаївській області: інцидент стався в Куцурубській громаді Миколаївського району, де FPV‑дрон уразив бригаду екстреної медичної допомоги.
Про це розповідає Дніпро24
«Постраждали водій та лікарка, їх госпіталізовано. Надається вся необхідна медична допомога», – заявив голова області.
Водія та медичну працівницю доставили до лікарні, їм надають необхідну медичну допомогу. Напади на медичні бригади створюють додаткові загрози для доступу населення до невідкладної допомоги та ускладнюють роботу екстрених служб.
За даними Міністерства охорони здоров’я на січень 2026 року, російські атаки пошкодили 2 551 об’єкт у 817 медичних закладах. Від початку повномасштабного вторгнення росія знищила 283 автомобілі екстреної медичної допомоги, ще 171 авто було пошкоджено, а 80 — захоплено військами рф.
Методи атак і масштаб руйнувань
Українські населені пункти і цивільна інфраструктура систематично піддаються ударам із застосуванням ударних безпілотників, ракет, керованих авіаційних бомб (КАБ) та реактивних систем залпового вогню. Такі удари спричиняють руйнування лікарень, енергетичних і водопостачальних мереж, об’єктів зв’язку та інших критичних для життя систем.
Окрім безпосередньої шкоди для цивільних, ураження медичних закладів і транспортних засобів екстреної допомоги знижує можливості для надання лікування тим, хто постраждав унаслідок боїв та обстрілів.
Ознаки і правова оцінка дій
Українська влада й міжнародні організації кваліфікують ці атаки як воєнні злочини, підкреслюючи їх цілеспрямований характер. Особливу тривогу викликають дії, що спрямовані на системи життєзабезпечення населення і заклади охорони здоров’я з метою позбавити людей електроенергії, тепла, води, зв’язку та медичної допомоги.
Правники, дослідники геноцидів і правозахисники вказують на комплекс дій, які можуть розглядатися як елементи геноцидних практик. До таких дій відносять:
- заяви й публічні висловлювання представників влади, що заперечують існування української нації або закликають до її знищення;
- публічні заклики до знищення українців;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення та закладів охорони здоров’я з метою позбавити людей необхідних умов для життя;
- переслідування й знищення на окупованих територіях осіб із проукраїнською позицією;
- винищення інтелігенції — учителів, митців та носіїв української культури;
- запровадження в освітніх закладах на окупованих територіях систем навчання й виховання, спрямованих на зміну ідентичності дітей;
- депортація дітей без батьків до росії з метою зміни їхньої ідентичності;
- вилучення та знищення українських книг у бібліотеках, пограбування музеїв і систематичне викрадення історичних артефактів.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році. Держави‑учасниці (нині їх 149) мають запобігати актам геноциду та карати за них як під час війни, так і в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, здійснені з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову або релігійну групу як таку. Серед ознак геноциду зазначаються вбивство членів групи або спричинення їм серйозних тілесних ушкоджень, навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи, запобігання дітонародженню, насильницька передача дітей до іншої групи та публічне підбурювання до таких дій.
Керівництво рф заперечує, що її війська здійснюють цілеспрямовані удари по цивільній інфраструктурі та закладах охорони здоров’я, водночас факти руйнувань і поранень серед цивільного населення фіксуються в різних регіонах України.