Командування збройних сил росії поставило завдання до кінця 2026 року збільшити штатну чисельність недавно створених сил безпілотних систем з 80 тисяч до 165 тисяч осіб. Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський підтвердив наміри противника масштабно розширити цей рід військ, що наприкінці 2025 року здобув окремий статус у структурі російської армії.
Про це розповідає Дніпро24
Масштаб набору та організаційні кроки
Для виконання такого амбітного плану міністерство оборони росії запустило широкомасштабну рекрутингову кампанію, спрямовану передусім на студентську молодь та технічно підготовлених юнаків і дівчат. Обіцяють пільги, зокрема імунітет від переведення до штурмової піхоти, а також можливість отримати академічні відпустки для проходження підготовки. Основна ідея — швидко поповнити штати за рахунок молодих фахівців, замість довготривалого професійного навчання й відбору.
План також передбачає створення та розгортання спеціалізованих навчальних центрів збройних сил для підготовки операторів БПЛА, що має замінити попередню практику набору через приватні школи пілотування. Водночас відомо про продовження залучення приватних структур до навчального процесу, що додатково ускладнює уніфікацію стандартів підготовки.
Підготовка кадрів, централізація та стратегічні ризики
До формального виділення безпілотних систем у самостійний рід військ оператори БПЛА не мали окремої військово-облікової спеціальності, через що їх часто використовували як звичайних піхотинців під час штурмових дій. Завданням нової структури є юридичне закріплення статусу фахівців та обмеження нецільового застосування людського ресурсу.
Тим не менше проблема якості кадрів залишається гострою: попередня система прискореної підготовки безпосередньо в зоні бойових дій дала низький рівень професійності, і тепер керівництво намагається компенсувати цей дефіцит масовими наборами, зокрема через академвідпустки для студентів. Аналітики наголошують, що механічне збільшення кількості операторів без відповідного технологічного та методичного забезпечення посилює ризик зниження ефективності підрозділів на лінії зіткнення.
Концепція розвитку орієнтована на максимальну централізацію управління: всі комплекси від розвідувальних “Орланів” до ударних “Ланцетів” мають бути підпорядковані єдиному командуванню. Такий підхід контрастує з українською моделлю, де БПЛА інтегрують у різні роди військ для забезпечення оперативної взаємодії на полі бою. Для досягнення цифри в 165 тисяч осіб агресор, ймовірно, обиратиме екстенсивні методи розвитку, надаючи перевагу кількості операторів над глибиною спеціалізації та складністю підготовки.
Нарощування чисельності через спеціалізовані центри й приватні школи супроводжується низкою ризиків: від нестачі кваліфікованих інструкторів до неможливості оперативно забезпечити високотехнологічні системи необхідними комплектуючими. Політтехнологи та військові аналітики вказують, що збільшення кількості кадрів не вирішує фундаментальних стратегічних проблем, з якими зіштовхуються окупаційні війська на лінії зіткнення.