Протягом ночі на 12 березня російські війська здійснили атаку 94 ударними дронами різних типів по території України.
Про це розповідає Дніпро24
Запуски здійснювалися з напрямків Курська, Орла, Міллерова, Приморсько-Ахтарська та з Гвардійського в окупованому Криму; за оцінками, понад 60 літальних апаратів становили «Шахеди».
«Станом на 09:00, протиповітряною обороною збито/подавлено 77 ворожих БпЛА типу Shahed, Гербера, Італмас та безпілотниками інших типів на півночі, півдні та сході країни», – йдеться в повідомленні.
Командування зафіксувало влучання 16 ударних безпілотників у 11 локаціях, а також падіння уламків на ще одній позиції.
Масштаби удару та ураження інфраструктури
Російські підрозділи регулярно застосовують різні види озброєння — ударні БпЛА, крилаті й стратегічні ракети, керовані авіаційні бомби (КАБ) та реактивні системи залпового вогню — для атак на українські міста й цивільну інфраструктуру у різних регіонах країни.
Такі удари призводять до пошкоджень об’єктів енергетики, водопостачання, закладів охорони здоров’я та інших критично важливих установ, порушуючи нормальне функціонування систем життєзабезпечення населення.
Міжнародне право та ознаки геноциду
Українська влада та міжнародні організації кваліфікують ці атаки як воєнні злочини російської федерації й наголошують на їхньому цілеспрямованому характері.
Обстріли систем життєзабезпечення населення та медичних закладів, спрямовані на позбавлення людей електроенергії, тепла, водопостачання, зв’язку і медичної допомоги, розглядаються як ознака геноцидних дій.
Правники, дослідники й правозахисники виділяють низку конкретних проявів, які можуть відповідати визначенню геноциду:
- оголошення намірів щодо знищення українців, зокрема публічні твердження представників влади про нібито відсутність української нації та заклики до її ліквідації;
- публічні заклики до знищення певної групи;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення населення та закладів охорони здоров’я з метою позбавити людей необхідних для життя умов;
- переслідування і знищення на окупованих територіях осіб із проукраїнською позицією;
- винищення інтелігенції, учителів, митців та інших носіїв української культури;
- навчальні й виховні практики на окупованих територіях, спрямовані на зміну ідентичності дітей;
- депортація дітей без батьків до росії з метою змінити їхню ідентичність;
- вилучення та знищення українських книг у бібліотеках, пограбування музеїв та викрадення культурних артефактів.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році.
Країни-учасниці Конвенції, яких нині 149, зобов’язані запобігати актам геноциду і карати за них як під час війни, так і в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, здійснені з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку.
Ознаки геноциду: умисне вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на фізичне знищення групи; заходи щодо запобігання дітонародженню та насильницьке відібрання дітей; публічне підбурювання до вчинення подібних дій.
Керівництво росії заперечує, що російська армія під час повномасштабної війни навмисно завдає ударів по цивільній інфраструктурі українських міст і сіл, які призводять до загибелі цивільних та руйнування лікарень, шкіл, дитсадків, енергетичних і водопостачальних об’єктів.