У залі Солом’янського районного суду міста Києва в один із травневих ранків відсутні були і підсудний, і його адвокати, але зачитаний вирок стосувався не лише однієї особи. Його резонанс поширюється на тисячі дітей, що зростали під російською окупацією в Криму — у середовищі, де замість уроків історії їм показували роль зброї і прославляли «героїв» іншої держави.
Про це розповідає Дніпро24
9 травня 2025 року суд визнав Дмитра Полковникова винним у порушенні законів та звичаїв війни. Як директор окупаційного «Регіонального центру з підготовки до військової служби та військово‑патріотичного виховання» (відомого як «Кримпатріотцентр»), він неодноразово формував у підлітків лояльність до російської армії, яка веде бойові дії проти України. Полковникову призначили покарання у вигляді 12 років позбавлення волі — вирок підлягає виконанню після його затримання.
Судовий вирок і обвинувачення
Суд врахував широкий масив доказів: від пропагандистських фільмів до матеріалів сайту «Кримпатріотцентру», статутних документів організації та нормативних актів, що регламентують «патріотичне виховання» на тимчасово окупованих територіях. Експерти дійшли висновку, що публічні виступи та навчальні програми Полковникова містили прямі заклики до залучення неповнолітніх до служби в збройних силах рф та глорифікацію агресії проти України.
«Нам показували фільми про чеченську війну, про “героїв Росії”, – згадує вона. – Казали, що справжній чоловік має воювати. А якщо ти не хочеш – значить, ти зрадник»
Правозахисники наголошують, що для багатьох дітей участь у таких заходах була вимушеною, а не добровільною. Як пояснює юристка з міжнародного гуманітарного права Олена Марченко, «В окупації не існує нейтральної освіти», і коли окупаційна влада формує у дітей світогляд на користь власної армії, це виходить за межі пропаганди та набуває характеру використання цивільного населення для воєнних цілей.
За словами професора міжнародного кримінального права Михайла Савчука, справа має принципове значення: «Міжнародне гуманітарне право прямо забороняє державі-окупанту вербувати або ідеологічно готувати дітей з окупованої території до служби у своїх збройних силах», — пояснює він. — «Це порушує Женевські конвенції та може кваліфікуватися як воєнний злочин».
Наслідки для дітей і громад
Судова практика визнає: пропаганда серед дітей може бути не тільки інформаційним правопорушенням, а й складовою воєнного злочину. Це рішення стало першим в українській судовій практиці випадком, коли мілітаризацію дітей офіційно класифікували як елемент воєнного злочину.
Для багатьох сімей у Криму «патріотичні центри» перетворилися на джерело страху й безвиході. Батьки розповідають, що діти поверталися додому з новими ворожими уявленнями про Україну. Сергій, батько двох підлітків із Бахчисарая, пригадує: «Мій син повертався додому і казав, що Україна – ворог», і батьки часто не мали змоги безпечно пояснити протилежне.
За підрахунками правозахисних організацій, через систему мілітаризованого виховання в Криму пройшли десятки тисяч дітей. Полковников не був єдиним автором цієї системи, але його вирок став важливим сигналом: відповідальність може настигнути навіть тих, хто прикривався поняттями «виховання» чи «традиції».
Сам підсудний у судове засідання не з’являвся — він перебуває на території росії або в окупованому Криму, тому засідання відбувалося заочно, як це вже стало звичною практикою у справах про воєнні злочини проти України. Марченко додає: «Це не символічні процеси», – наголошує Марченко. – «Це юридичні факти, які формують доказову базу для міжнародних судів. І кожен такий вирок – цеглина у майбутньому трибуналі».
Для колишніх учасників програм, як-от Аліна (ім’я змінене), вирок має персональне значення. «Це означає, що те, що з нами робили, було неправильним не лише морально, а й за законом», – каже вона. – «Ми не були “матеріалом для виховання”. Ми були дітьми».
Саме відновлення права дітей у Криму на безпеку і звичайне дитинство автори вироку називають ключовим його сенсом: повернути статус не вихованців для армії, а дітей, звільнених від примусової мілітаризації.
Тетяна Володарська,
фото з відкритих джерел
Матеріал підготовлено в межах проєкту «Діалог між медіа та судовою владою для підвищення прозорості правосуддя», що реалізується ГО «Вектор прав людини» у співпраці з Радою суддів України та Національною спілкою журналістів України за підтримки CEELI Institute (Прага).