російські безпілотники атакували Шевченківський район Харкова, внаслідок чого місцева влада зафіксувала поранення та пожежі, повідомив голова обласної адміністрації Олег Синєгубов.
Про це розповідає Дніпро24
«На цю хвилину відомо про двох постраждалих – це 60-річний чоловік і 30-річна жінка. Медики надають їм необхідну допомогу»,
Пізніше очільник ОВА уточнив, що поранені ще двоє чоловіків. Міський голова Ігор Терехов раніше повідомляв, що в районі впали уламки «Шахеда» і «постраждалі, горять кілька авто». За оновленими даними, двоє постраждалих перебувають у тяжкому стані, загалом від ураження постраждали п’ятеро людей. Попередні відомості про поранену дитину наразі не підтверджуються.
Наслідки на місці події
Місцева влада інформує про загоряння автомобілів на місці ураження та роботу рятувальних служб. Постраждалі отримують медичну допомогу, триває уточнення обставин та оцінка руйнувань. Уламки ударного безпілотника виявилися в населеному пункті, що спричинило додаткову небезпеку для цивільних об’єктів і транспорту.
Контекст атак і правова оцінка
російські військові регулярно завдають ударів по українських містах і цивільній інфраструктурі різними видами озброєння — ударними безпілотними літальними апаратами, ракетами, коригованими авіабомбами та реактивними системами залпового вогню. Українська влада та міжнародні організації кваліфікують такі удари як воєнні злочини і підкреслюють їх цілеспрямований характер.
У межах дискусій про масштаб і природу таких дій наголошується на фактах, що можуть підпадати під визначення геноциду або свідчити про систематичні порушення прав людини. До ознак, які експерти та правозахисники називають у цьому контексті, відносять:
- оголошення намірів про знищення українців чи заперечення права на існування нації;
- публічні заклики до знищення українців;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення та закладів охорони здоров’я з метою позбавити населення електроенергії, тепла, водопостачання, зв’язку і медичної допомоги;
- переслідування і знищення осіб із проукраїнською позицією на окупованих територіях;
- винищення інтелігенції — учителів, митців та носіїв української культури;
- запровадження в освітніх закладах на окупованих територіях програм, спрямованих на зміну ідентичності дітей;
- депортація дітей без батьків до росії з метою зміни їхньої ідентичності;
- вилучення та знищення українських книг у бібліотеках, пограбування музеїв та викрадення культурних артефактів.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була прийнята Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році. Нині її учасницями є 149 країн, які зобов’язані запобігати актам геноциду і притягувати винних до відповідальності як у воєнний, так і в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, що вчиняються з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу, зокрема вбивство членів групи, заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень, навмисне створення життєвих умов, що розраховані на фізичне знищення групи, запобігання дітонародженню, насильницьку передачу дітей та інші подібні дії.
Керівництво росії офіційно заперечує, що війська методично завдають ударів по цивільній інфраструктурі з метою знищення населення або позбавлення його базових ресурсів, однак міжнародні інституції та правозахисники продовжують документувати випадки руйнувань і жертв серед цивільного населення.