Україна переживає масштабну реконструкцію інфраструктури, соціальних послуг і житлового фонду після руйнувань, спричинених війною. Конфлікт порушив не лише будівлі, а й повсякденні механізми життя мільйонів людей: багато сімей втратили домівки, роботу та звичний ритм існування, тож відбудова стала питанням не лише ремонту, а й відтворення соціальної структури держави.
Про це розповідає Дніпро24
Сьогодні відновлення вже не обмежується точковими латками після обстрілів — це системна робота над створенням нової України, яка спирається на модернізовану інфраструктуру, змінені нормативи і механізми державної підтримки. Процес поєднує місцеві ініціативи, державні програми та міжнародну допомогу.
Масштаби руйнувань є безпрецедентними для сучасної Європи, але держава й громади не тільки витримали удар — вони розпочали цілеспрямоване відновлення. Процеси йдуть не «з нуля», а з того, що залишилось після атак: із уламків, пошкоджених мереж і зруйнованих будівель, з досвіду людей, які повертаються і відбудовують свої домівки крок за кроком.
Повернення мешканців і відновлення житла мають людське обличчя. Для Олени Іванців із Нікополя відбудова почалася з рішення повернутися після двох евакуацій. Її квартира на п’ятому поверсі була без вікон і частково зруйнована. Повернувшись навесні 2025 року, вона побачила, що ремонтні роботи і встановлення вікон перетворили руїну на придатне для життя приміщення, а компенсація за програмою «єВідновлення» покрила ті витрати, які сама оплачувати не могла.
«Спершу був глухий удар, а потім — тиша. Дуже дивна, неприродна. Я дивилася на стіни й думала: все, це кінець моєму дому. Я не думала, що повернуся, але ключі про всяк випадок залишила сусідці. Не знаю навіщо, мабуть, автоматично».
Прифронтові громади та техногенні ризики
Прифронтові райони, зокрема Дніпропетровська область, стали прикладом одночасної вразливості й оперативності відновлення. Після підриву Каховської ГЕС регіон опинився на межі техногенної катастрофи: загрозливе водопостачання Нікополя, Марганця й частини Криворізького району вимагало негайних рішень. За стислі строки збудували нові водозабори, проклали десятки кілометрів резервних трубопроводів і модернізували системи подачі води — роботи вели інженери, аварійні бригади й міжнародні донори.
Історія інженера з Марганця Сергія ілюструє характер таких робіт: він і колеги працювали по 18 годин на добу в умовах дефіциту води та постійної загрози обстрілів, прокладаючи резервні лінії, бо альтернативи не було — місто просто не могло існувати без води.
Водночас в області відновлено десятки шкіл і дитсадків. У Дніпрі модернізовано цивільні укриття в освітніх закладах, у деяких громадах облаштовано підземні навчальні простори. Частина лікарень, ЦНАПів і житлових будинків у Нікополі вже відновлена. Запуск експериментальної програми, що дозволяє громадам самостійно ініціювати ремонти багатоквартирних будинків без тривалих погоджень з ОВА, скоротив строки відновлення майже вдвічі.
Енергетична інфраструктура залишається під загрозою: підстанції, лінії електропередач і генератори часто виявляються мішенями. Проте швидке реагування енергетиків, місцевої влади та міжнародних партнерів дозволяє відновлювати пошкоджені об’єкти за години або дні, а не тижні. Європейський інвестиційний банк і інші фінансові інституції фінансують ремонти та придбання обладнання, що підвищує надійність мереж.
Житлова криза, програми підтримки та виклики прозорості
Повномасштабна війна спричинила безпрецедентну житлову кризу: понад 236 тисяч будівель зруйновано або пошкоджено, а близько 2,5 мільйона одиниць житла стали непридатними для проживання. Понад 10,6 мільйона громадян залишили свої домівки, а з 3,7 мільйона внутрішньо переміщених осіб приблизно 2,5 мільйона мають проблеми з оплатою житла. За даними міжнародних організацій, переселенці витрачають на оренду 50% і більше своїх доходів, що виснажує сімейні заощадження і посилює соціальну вразливість.
Криза не лише числова: вона виявила хронічний дефіцит муніципального житла й нерегульований ринок оренди, які створили ситуацію, близьку до соціального колапсу. Без муніципального резерву та доступного орендного фонду маса сімей залишається вразливою.
Відповіддю на ці виклики стала програма «єВідновлення», яка надала допомогу понад 145 тисячам родин на суму більш як 52 мільярди гривень. Програма працює в двох категоріях: дрібні ремонти (категорія А) з середнім розміром виплат 70,8 тисячі гривень і капітальні ремонти (категорія В) — зі середньою компенсацією 341,5 тисячі гривень. Окрім того, майже 28 тисяч родин отримали сертифікати на придбання нового житла на загальну суму 40 мільярдів гривень, і понад 18,6 тисяч сімей уже скористалися цим механізмом. Для внутрішньо переміщених осіб уряд додатково перерозподілив 15 мільярдів гривень; старт програми будівництва на власних ділянках забезпечив перші транші для 704 родин на суму 850,2 мільйона гривень.
Експерти відзначають переваги цифрової та горизонтальної моделі «єВідновлення», але звертають увагу й на проблеми контролю й рівномірності реалізації. Деякі громади реалізують програму ефективно, інші відчувають затримки через місцеві адміністративні перепони.
Щоб полегшити фіксацію руйнувань, спростили процедури доказування збитків: тепер для прифронтових територій досить одного загального ракурсу фото або супутникових даних. Залучення Державного космічного агентства та підрозділів Збройних сил дозволило дистанційно підтверджувати пошкодження, що зменшило ризики для людей і прискорило верифікацію.
Разом із позитивними зрушеннями з’явилися системні виклики: непрозорість закупівель, низька конкуренція на частині тендерів та недотримання стандартів безбар’єрності. Частина соціальних об’єктів не відповідає вимогам доступності для людей з інвалідністю, а мешканці пошкоджених будинків часто не мають чіткої інформації про строки та етапи робіт.
Уряд прагне уніфікувати правила проведення будівельних робіт: запроваджено єдиний набір відсоткових норм для загальновиробничих, адміністративних витрат і прибутку підрядника, а також формується національна база цін на будматеріали, що має стримувати довільне завищення вартості на місцях. Це частина стратегії переходу від пооб’єктної до комплексної відбудови.
Нова методика RDNA5, яку розробляють Кабмін разом зі Світовим банком, Європейською комісією та ООН, охопить оцінку збитків і потреб на відновлення до кінця 2026 року. Така масштабна оцінка дозволяє планувати відновлення населених пунктів у комплексі: дороги, школи, лікарні, енергетика й економічні зони мають відновлюватись у взаємозв’язку.
Міжнародні партнери відіграють вирішальну роль у фінансуванні та технологічній підтримці. Європейський інвестиційний банк фінансує життєво важливі проєкти в енергетиці й медицині, а окремі країни, як-от Іспанія, створюють спеціальні інструменти й фонди для реконструкції. Також реалізуються спільні проєкти з ООН з модернізації систем опалення та іншої критичної інфраструктури.
Економічні обсяги відбудови вже значні: з 2022 року на закупівлі, пов’язані з відновленням, витрачено близько 20 мільярдів доларів, але точна картина розподілу цих коштів потребує уточнення. Деякі закупівлі мають низьку конкуренцію, що вказує на інституційні проблеми у публічних закупівлях і потребу в посиленому контролі.
Попри складнощі, відбудова приносить реальні результати: люди повертаються, ремонтують оселі, відновлюються школи й лікарні, модернізуються мережі водо- та енергопостачання. Багато рішень спрямовані на те, щоб зменшити бюрократію, підвищити ефективність виплат і дати змогу громадам оперативно реагувати після ударів.
Це повільний і непростий процес, і він не застрахований від помилок, але відновлення триває системно: крок за кроком українські громади і держава створюють основу для безпечнішого та більш стійкого майбутнього.
Наталія Ковальчук,
фото з відкритих джерел