У селі Грушівка Куп’янського району Харківської області внаслідок вибуху ворожого FPV‑дрона постраждала бригада екстреної медичної допомоги: постраждали водій і парамедикиня, службовий автомобіль зазнав пошкоджень.
Про це розповідає Дніпро24
Подробиці нападу
Інцидент трапився 19 березня на території Куп’янського району: унаслідок вибуху дрона у водія та парамедикині зафіксували акубаротравми. Також у автомобіля «швидкої» вибито бокові вікна та пошкоджено задні фари.
«Ворожий FPV-дрон вибухнув поруч із автомобілем «швидкої». Поранень зазнали 57-річна парамедикиня та 31-річний водій — у них акубаротравми»
Правоохоронні органи відкрили кримінальне провадження за статтею, що стосується воєнних злочинів. Напередодні керівник Харківської обласної військової адміністрації Олег Синєгубов констатував, що медичні працівники на регіоні, особливо на куп’янському напрямку, регулярно зазнають обстрілів.
Повторні удари по вже атакованих локаціях призводять до додаткових поранень і загибелі рятувальників, медиків та працівників критичної інфраструктури. Російські військові застосовують різні типи озброєння — ударні безпілотники, ракети, кориговані авіабомби та реактивні системи залпового вогню — для атак на населені пункти та цивільну інфраструктуру по всій Україні.
Міжнародні норми та ознаки геноциду
Українська влада та міжнародні правозахисні організації кваліфікують системні удари по цивільній інфраструктурі і охороні здоров’я як воєнні злочини. Такі дії також розглядають у контексті можливих геноцидних практик.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році. На сьогодні учасницями Конвенції є 149 країн, які мають обов’язок запобігати актам геноциду та карати за них як під час війни, так і в мирний час. Конвенція визначає геноцид як дії, що здійснюються з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову або релігійну групу як таку.
Ознаки, які називають фахівці та правозахисники як потенційні елементи геноциду:
- публічні заяви та дії, що заперечують існування нації й оголошують намір її знищити;
- відкриті заклики до фізичного знищення певної групи;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення — електроенергії, теплопостачання, водопостачання, зв’язку — та закладів охорони здоров’я з метою позбавити населення необхідних умов для життя;
- переслідування і знищення людей із проукраїнською позицією на окупованих територіях;
- винищення інтелігенції: учителів, митців та інших осіб, які зберігають і поширюють національну культуру;
- запровадження в освітніх закладах на окупованих територіях систем виховання, спрямованих на зміну ідентичності дітей;
- депортація або примусове вивезення дітей до рф з метою зміни їхньої ідентичності;
- вилучення й руйнування українських книг, пограбування музеїв та цілеспрямоване викрадення культурних артефактів.
Ці практики у поєднанні з регулярними ударами по лікарнях, школах, дитсадках і об’єктах енергетики розглядають як елементи політики, здатної завдати катастрофічних наслідків цивільному населенню.
Водночас керівництво росії заперечує, що російська армія навмисно завдає ударів по цивільній інфраструктурі міст і сіл України, у результаті яких гинуть і поранені цивільні, а також руйнуються медичні заклади та критичні об’єкти.