Катерина з Дніпропетровщини працює волонтеркою в організації Save Animals Ukraine і поєднує порятунок тварин із підтримкою фронту. Для неї допомога стала не вибором, а обов’язком: одна людина може дати шанс на життя тим, хто найбільше цього потребує.
Про це розповідає Дніпро24
Волонтерська діяльність Катерини розпочалася у квітні минулого року зі звичайної допомоги в притулку — прибирання та підтримки. Спочатку вона долучалася до роботи в соцмережах, але поступово зрозуміла, що може робити значно більше і прямо на місцях. У команді Save Animals Ukraine Катерина знайшла можливість реалізувати ідеї — від просвітницької роботи в інтернеті до організації евакуацій і внутрішніх процесів притулків.
Історії порятунку та щоденні виклики
Після підриву Каховської ГЕС та затоплення Херсонщини Катерина взяла до себе з притулку кішку, яку вдалося врятувати, і це стало для неї підтвердженням, що вона працює з «своїми» людьми — відкритими й щирими, яким неможливо відмовити. Однією з найбільш зворушливих історій волонтерки є порятунок собачки Ріки з села Шевченко на Донеччині, що нині окупована. Ріку самотньо залишили після від’їзду господині в будинок для літніх людей; сусіди лише підгодовували її. Волонтери випадково помітили тварину й забрали її, але вже рік не можуть знайти для Ріки постійну родину, і це завдає катерининського болю.
Евакуації з прифронтових територій команда готує заздалегідь, прокладаючи безпечні маршрути та постійно моніторячи обставини. До машин під’їжджають якомога ближче — іноді туди, де ще літають ворожі дрони. За одне вивезення зазвичай вдається забрати 15–20 тварин у стабільніших умовах, а за потреби це число може сягати 30–40, якщо йдеться про котів або дрібних собак. Часто операції припиняють через обстріли або відмову поліції впускати в небезпечні населені пункти.
Рухаючись евакуаціями, команда користується автомобілем із системою РЕБ: іноді вони помічали ворожі дрони, що летіли на їхній напрямок, і змушені були перечікувати, розділятися або зупинятися. Це постійний ризик, але волонтери продовжують працювати, рятуючи тварин із зон, де людям особливо важко виїхати разом із улюбленцями.
Окопні свічки та інша допомога фронту
Окрім порятунку тварин, Катерина робить окопні свічки для військових. Ідея виникла на початку повномасштабного вторгнення: її вітчим служив у підрозділі й розповідав про потреби бійців. Катерина купувала парафін, залучала подруг і почала виготовляти свічки, згодом організувала майстер-класи та відеоуроки, щоб залучити інших людей. На піку активності команда відправляла до 100 кг свічок на тиждень.
Зазвичай за один цикл виходить близько 30 свічок; якщо проводити майстер-клас і залучити багато людей, за дві години роблять до 200 штук. Волонтери регулярно отримують подяки від військових: спочатку від вітчима Катерини та його побратимів, а згодом — і від інших підрозділів. Один із запам’ятованих відгуків надійшов від друга, який був під Бахмутом, — без таких свічок бійцям було б набагато важче виживати в окопах.
Катерина поєднує волонтерство із роботою за основним фахом і дозволяє собі короткі паузи для відновлення — тиждень чи два, залежно від морального стану. Її мотивує розуміння: якщо не вона, то хто? Тварини та потреби фронту дають їй сили продовжувати.
Після перемоги Катерина мріє про власний дім, де житимуть багато котів. Вона прагне стати фінансово незалежною, аби допомога не залежала лише від донатів і тварини не опинилися знову на вулиці. Спочатку планує налагодити бізнес, а потім реалізувати цю мрію.
Найактуальнішими для евакуацій регіонами волонтерка називає Донецьку, Херсонську, Запорізьку та Дніпропетровську області — прифронтові території, де мешканцям особливо важко виїхати разом із тваринами.
Дар’я Любарська