Кілька європейських держав оголосили про намір приєднатися до переговорів щодо створення спільного ядерного стримування у Європі. Ініціатива стала предметом дискусій на міжнародних форумах і спровокувала низку заяв від високопосадовців про можливі форми співпраці та обмеження, яких слід дотримуватися.
Про це розповідає Дніпро24
Хто висловив готовність долучитися
Прем’єр-міністр Латвії Евіка Сіліня відкрито заявила про готовність Риги брати участь у таких обговореннях.
“Ядерне стримування може дати нам нові можливості. Чому б і ні?” – зазначила вона, застерігши водночас, що будь-які кроки мають відповідати “нашим міжнародним зобов’язанням”.
Зі свого боку заступниця міністра оборони Естонії Туулі Дунетон повідомила, що Естонія не виключає можливості приєднатися до переговорів уже на ранніх етапах.
Міністр оборони Бельгії Тео Франкен також брав участь у закритій дискусії на полях Мюнхенської конференції з безпеки, де тема посилення європейського стримування обговорювалася у вузькому колі фахівців.
Дискусія про зміст стримування і можливу підтримку
Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц та президент Франції Еммануель Макрон підняли питання європейського ядерного стримування під час своїх виступів на Мюнхенській конференції. Макрон згадав про необхідність “переосмислити ядерне стримування”, враховуючи також застосування звичайних озброєнь, зокрема далекобійних ракет.
Міністр закордонних справ Латвії Байба Браже охарактеризувала тему як важливу, зазначивши, що “ядерне стримування є важливою темою” на цьогорічних переговорах.
За повідомленнями, деякі європейські високопосадовці розглядали практичні способи підтримки французького ядерного потенціалу: йшлося про надання звичайних військових засобів, зокрема підводних човнів, для посилення колективного потенціалу стримування. При цьому також обговорювалося, що Париж міг би розглянути варіанти збільшення свого ядерного арсеналу за умови фінансової підтримки з боку інших держав.
Усі учасники наголошували на необхідності врахувати міжнародні зобов’язання та правові аспекти перед ухваленням будь-яких рішень, а також на важливості прозорих консультацій між союзниками щодо формату та меж потенційної співпраці.