Коли навесні 2022 року російські війська залишили Бучу, на вулиці Яблунській залишилися тіла місцевих жителів — сусідів, батьків, синів. Для слідчих ці знахідки стали важливими доказами, а для одного з підозрюваних — індикатором того, що кримінальна справа може переслідувати його все життя.
Про це розповідає Дніпро24
У матеріалах справи фігурує чоловік, якого в матеріалі назвали Іллею Соколовим. За даними, наведеної у суді, йому 37 років, він нібито є військовослужбовцем повітряно‑десантних військ, родом із Магадана, який деякий час проживав у Пскові — місті, де дислоковані десантно‑штурмові підрозділи.
Хід справи і ключові свідчення
Навесні 2022 року Соколов опинився у складі підрозділу, який заходив у Бучанський район Київської області. За матеріалами суду, село Андріївка більше місяця перебувало під контролем російських військ, і там відбувалися інциденти з цивільним населенням.
Свідки описували, як 26 лютого 2022 року близько 21:00 група військових прийшла на подвір’я родини Марченка. Один із солдатів навів автомат на живіт чоловіка, демонстративно дослав патрон у патронник і наказав «Не рухайся». Через два тижні подібна сцена повторилася в іншому домі, де автомат було спрямовано вже на голову жінки; вона свідчила в суді: «Він питав, чи є в нас українські військові, – свідчила вона в суді. – Я боялася поворухнутися».
Крім свідчень, роль ключового доказу відіграли відеозаписи з камер спостереження: на них зафіксовано розстріл дев’яти беззбройних чоловіків саме на Яблунській вулиці. За результатами ідентифікації один із присутніх на кадрах був упізнаний як Соколов.
Міжнародний контекст і правова оцінка
«Женевські конвенції прямо говорять: якщо наказ є очевидно злочинним, солдат зобов’язаний його не виконувати. Це один з найважчих, але фундаментальних принципів після Нюрнберга»
Юристи з міжнародного кримінального права підкреслюють: погроза вбивством цивільної особи або інші форми жорстокого поводження, навіть без прямого фізичного контакту, можуть кваліфікуватися як воєнні злочини. Апеляція до нібито наказів командирів не звільняє від відповідальності, якщо наказ є очевидно злочинним.
Судовий розгляд у справі відбувається in absentia — без присутності обвинуваченого. З матеріалів випливає, що він перебуває за межами України й, імовірно, користується захистом з боку держави, якій служив.
Макарівський районний суд Київської області визнав обвинуваченого винним у порушенні законів та звичаїв війни й засудив до 11 років позбавлення волі. Проте юристи зауважують: сам по собі вирок у відсутності підсудного — радше символ правової позиції, ніж завершення історії притягнення до відповідальності.
Як зазначають експерти, присудження покарання in absentia є важливим юридичним сигналом. «In absentia – це сигнал», — наголошує одна з експерток. Це означає, що навіть якщо держава не видає своїх солдатів, їхні імена й дії залишаються у правовому полі, і питання відповідальності може бути підняте згодом.
Сьогодні на Яблунській панує тиша: будинки відновлюють, дерева знову цвітуть. Але мешканці не забувають днів, коли автомат став вирішальним аргументом, а життя — випадковістю. Історія підсудного — нагадування про те, як війна перетворює накази на злочини, а записи камер відеоспостереження — на незаперечні свідчення.
Тетяна Володарська,
фото з відкритих джерел
Матеріал підготовлено в межах проєкту «Діалог між медіа та судовою владою для підвищення прозорості правосуддя», що реалізується ГО «Вектор прав людини» у співпраці з Радою суддів України та Національною спілкою журналістів України за підтримки CEELI Institute (Прага)