Запорізька міська рада оприлюднила підсумки чотирирічної повномасштабної агресії росії, що торкнулися життя мешканців і інфраструктури міста з 24 лютого 2022 року по 24 лютого 2026 року.
Про це розповідає Дніпро24
Наслідки для людей та медичних закладів
За даними департаменту з питань охорони здоров’я та медичного забезпечення міської ради, за вказаний період до комунальних медичних установ, підпорядкованих міській раді, звернулося 981 людина, постраждала внаслідок російських ударів. «24 постраждалих померли у медичних закладах міста», – йдеться у відповіді Управління внутрішньої політики, преси та інформації.
Управління з питань попередження надзвичайних ситуацій міської ради зафіксувало 6 827 оголошень повітряної тривоги у Запоріжжі за період від 24 лютого 2022-го до 23 лютого 2026-го. Місто також сформувало фонд захисних споруд і найпростіших укриттів Запорізької міської територіальної громади, до якого увійшли 1 242 об’єкти: 966 найпростіших укриттів і 276 сховищ та протирадіаційних укриттів.
Пошкодження будівель, інфраструктури та культурної спадщини
За інформацією департаменту управління житлово-комунальним господарством, за чотири роки в місті пошкоджені 1 349 багатоквартирних будинків і 2 819 будинків приватного сектору. Сім’я з багатоповерхівок зазнала часткових руйнувань у 37 будинках, а 56 приватних будинків були повністю зруйновані.
Управління повідомляє, що за даними актів обстежень постраждали 862 об’єкти інфраструктури, 19 закладів охорони здоров’я, 186 освітніх закладів і 36 об’єктів культури. Відділ охорони культурної спадщини міської ради зафіксував пошкодження 41 пам’ятки культурної спадщини.
У межах адаптації інфраструктури для захисту населення в місті вже побудовано і введено в експлуатацію 10 підземних шкіл, триває будівництво ще шести таких шкіл. Також завершено будівництво одного підземного дитячого садочка, а будівництво ще трьох закладів перебуває на стадії підготовки або початку робіт.
Російські війська систематично атакують українські міста з різних видів озброєння: ударними безпілотними літальними апаратами, ракетами, керованими авіаційними бомбами, реактивними системами залпового вогню. Запоріжжя та область регулярно зазнають таких ударів, які пошкоджують цивільну інфраструктуру і житлові квартали.
Українська влада і міжнародні організації кваліфікують ці удари як воєнні злочини, наголошуючи на їхньому цілеспрямованому характері. Зокрема, обстріли систем життєзабезпечення, закладів охорони здоров’я та інших об’єктів із метою позбавити людей електроенергії, тепла, водопостачання, зв’язку і медичної допомоги розглядають як елементи, що можуть свідчити про системні злочини проти цивільного населення.
Правники, дослідники геноцидів і правозахисники звертають увагу на низку дій, які вважаються ознаками можливих геноцидних практик. Серед них наведені такі прояви:
- публічні заяви про нібито відсутність українців як окремого етносу та висловлення намірів щодо їх знищення або усунення України як держави, у тому числі через вислови, що українці «не існують» або «штучно створені»;
- публічні заклики до знищення українців;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення та закладів охорони здоров’я з метою позбавити населення необхідних для життя ресурсів;
- переслідування та фізичне знищення людей на окупованих територіях через їх проукраїнську позицію;
- винищення інтелігенції — учителів, митців та інших носіїв української культури;
- застосування освітніх програм на окупованих територіях, спрямованих на зміну ідентичності дітей;
- депортація дітей без батьків до росії з метою зміни їхньої ідентичності;
- вилучення та знищення українських книг, пограбування музеїв і цілеспрямоване викрадення артефактів, що свідчать про давню історію українців.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році.
Країни-учасниці конвенції, яких нині 149, зобов’язані запобігати актах геноциду і притягати до відповідальності винних як під час війни, так і в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, вчинені з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову або релігійну групу як таку.
Ознаки геноциду включають вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на фізичне руйнування групи; заходи, спрямовані на запобігання дітонародженню або насильницьку передачу дітей іншій групі; публічне підбурювання до вчинення подібних дій.
Керівництво росії заперечує, що під час повномасштабної війни її армія завдає цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі українських міст і сіл, які призводять до загибелі цивільних та руйнувань лікарень, шкіл, дитячих садочків, об’єктів енергетики й водопостачання.