У Краснопільській громаді Сумщини 56-річна жінка загинула після того, як поруч розірвався снаряд під час випасу худоби. Голова обласної адміністрації Олег Григоров повідомив, що односельці негайно повезли поранену назустріч медикам, однак її поранення виявилися несумісними з життям.
Про це розповідає Дніпро24
«Жінка пасла корів, коли поруч розірвався ворожий снаряд. Вона отримала вкрай важкі травми. Односельці відвезли поранену назустріч медикам, однак, на жаль, травми виявилися несумісними з життям», – заявив Григоров.
За словами очільника області, внаслідок обстрілу також зазнала пошкоджень та частково загинула худоба. Інцидент стався в прикордонній зоні, де, за оцінкою влади, рівень небезпеки залишається вкрай високим.
Евакуація та безпека в прикордонних районах
Григорів застеріг місцевих жителів та закликав евакуюватися в більш безпечні пункти або пересуватися вглиб території, де менше ризиків обстрілів. У регіональній статистиці також зазначається, що напередодні внаслідок російських ударів загинули ще дві жінки, а семеро людей дістали поранення.
Обстріли, кваліфікація дій і міжнародне право
Російські військові регулярно атакують населені пункти та цивільну інфраструктуру з використанням ударних БпЛА, ракет, керованих авіаційних бомб (Каб) і реактивних систем залпового вогню. Українська влада та міжнародні організації розглядають ці удари як воєнні злочини і наголошують на їхньому цілеспрямованому характері.
Серед свідчень і методів, які вказують на систематичну шкоду цивільному населенню, називають прицільні удари по системах життєзабезпечення та закладах охорони здоров’я з метою позбавити людей електроенергії, тепла, водопостачання, зв’язку і медичної допомоги.
Правники, дослідники та правозахисники вказують на низку дій, котрі можуть розглядатися як ознаки геноциду. До них належать:
- оголошення намірів щодо знищення українців як народу та публічні заклики до їхнього винищення;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення і закладів охорони здоров’я з метою позбавити людей необхідних умов для життя;
- переслідування й знищення на окупованих територіях людей із проукраїнською позицією;
- винищення представників інтелігенції — учителів, митців і носіїв української культури;
- заміна системи навчання та виховання на окупованих територіях, спрямована на зміну ідентичності дітей;
- депортація дітей без батьків до росії з метою зміни їхньої ідентичності;
- вилучення й знищення українських книг, пограбування музеїв та викрадення культурних артефактів.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році, визначає геноцид як дії, здійснювані з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову або релійну групу як таку. На сьогодні сторонами цієї Конвенції є 149 країн; вони зобов’язані запобігати актам геноциду й карати за них як у час війни, так і в мирний час.
Конвенція виділяє конкретні ознаки геноциду: вбивство членів групи або спричинення їм тяжких тілесних ушкоджень; навмисне створення умов життя, розрахованих на часткове або повне фізичне знищення групи; заходи, спрямовані на запобігання дітонародженню в межах групи; насильницьке переміщення дітей до іншої групи тощо.
Водночас керівництво росії заперечує, що її армія здійснює цілеспрямовані удари по цивільній інфраструктурі українських міст і сіл, які призводять до загибелі мирного населення і руйнування лікарень, шкіл, дитячих садків та елементів енергетичної й водопостачальної інфраструктури.