Міністерство освіти і науки оголосило про запуск національного пілотного проєкту з професійної орієнтації на 2026–2027 навчальний рік. У межах тестування нової системи до реалізації долучилися 12 територіальних громад Дніпропетровської області, що дозволить вивчити ефективність підходів до профорієнтації у різних соціально-економічних умовах.
Про це розповідає Дніпро24
Мета та формат пілоту
Завдання пілоту — формувати комплексний підхід до професійного самовизначення учнів, орієнтований не лише на вибір спеціальності, а передусім на розвиток практичних компетенцій та розуміння майбутнього робочого середовища. У громадах передбачено консультації, тематичні заняття, майстер-класи та зустрічі з представниками професій, щоб учні могли «прожити» професію до вступу до закладу вищої освіти.
До експерименту долучилися громади, що представляють різні типи населених пунктів — від міст із промисловою інфраструктурою до сільських і селищних громад. Серед учасників пілоту — Верхівцівська та Верхньодніпровська міські громади; Глеюватська, Мирівська, Новопільська й Покровська сільські громади; Дніпровська, Кам’янська, Криворізька та Підгородненська міські громади; а також Солонянська й Томаківська селищні громади.
Широкий географічний розподіл учасників дозволить оцінити, як різні моделі профорієнтаційної роботи працюють у містах та селищах з відмінними економічними умовами, потребами локального ринку праці та доступом до освітніх ресурсів.
Позиції експертів і думки молоді
Фахівці наголошують, що профорієнтація — це загальне соціальне питання, яке потребує взаємодії родини, шкіл, громади та держави. Доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії та теорії держави і права Морозов Олег Вікторович звертає увагу на соціальні маркери усвідомленого вибору та важливість мотивації учня.
«І двадцять, і тридцять років тому лише одиниці приходили до вишу з чіткою мотивацією. Є простий соціологічний маркер: якщо підліток уже у 15–16 років збирає власну професійну бібліотеку — це майже стовідсоткове свідчення усвідомленого вибору», — зазначає професор.
За словами Морозова, універсальної технології профорієнтації не існує: вирішальну роль відіграють участь і авторитет батьків, а також готовність самого абітурієнта брати відповідальність за своє майбутнє. Він також підкреслює роль реальних практик і публічності університетського середовища: «Вибір професії не має визначатися кон’юнктурою чи модою. Ключове питання — чи зможу я реалізувати себе в цій сфері. Найкраща профорієнтація сьогодні — це приклад реального професійного життя: через навчання, практику, студентські досягнення. Саме тому соціальні сторінки кафедр, студентські ініціативи та публічність університетського середовища дають позитивний результат», — підкреслює Морозов.
Інша позиція належить Тараненко Вікторії Євгенівні, завідувачці кафедри соціального забезпечення та податкової політики: вона наголошує, що в умовах швидких змін акцент має зміщуватися з вибору конкретної професії на опанування ключових навичок. Вона відзначає: «Сьогодні складно однозначно сказати, чи зорієнтовані абітурієнти на професію. Потрібно спершу визначити, що означає “бути зорієнтованим”. Світ змінюється настільки швидко, що навіть чітке уявлення про майбутнє не гарантує остаточного професійного вибору».
На її думку, молодь часто не має повної інформації про реальні кар’єрні можливості після здобуття освіти, тому варто ставити питання: які навички можна здобути тут і як їх можна застосувати в практиці. Важливим елементом усвідомленого вибору вона вважає здатність уявити себе в конкретному професійному середовищі: «Я часто ставлю запитання: ким ти себе бачиш через чотири роки і де ти себе бачиш? Дуже часто людина каже, що хоче бути юристом, але не бачить себе в цьому середовищі. Тому важливо показувати молоді, ким і де вона зможе працювати після завершення навчання», — пояснює експертка.
Позиції старшокласників ілюструють діапазон мотивацій — від мрій до прагматичних розрахунків. Так, Катерина з Енергодара, учениця 129-го ліцею, мріє стати перекладачкою і каже: «Я завжди хотіла подорожувати. Для мене ця професія — можливість поєднати роботу і мрію».
Інші учні називають практичні чинники: Андрій Осадчий, учень ліцею №111 у Дніпрі, обирає юридичну освіту через вплив сім’ї та перспективи заробітку: «Хочу вступати на юридичний. Вплинули і рівень зарплати, і приклад сім’ї — батьки моєї дівчини працювали слідчими». Назар Гончаровський остаточно зупинився на міжнародному праві після зміни планів через медичні показники: «Колись мріяв про військову кар’єру, але завадили медичні причини. Тепер точно знаю, що хочу розвиватися у сфері права».
Національний пілот МОН дає школам і громадам інструменти для набуття практичного досвіду: стажування, профорієнтаційні заходи, знайомство з професійними середовищами. Експерти вказують, що найбільш успішні моделі — ті, що дозволяють учню відчути реальне професійне життя ще до вступу до вишу.
Професійний вибір, за підсумком пілоту, розглядають як поєднання знань, практичного досвіду, підтримки родини та особистої відповідальності. Як підсумовує професор Олег Морозов: «Професія — це не напрям навчання. Це напрям життя».
Анастасія Овчиннікова,
студентка 2 курсу кафедри журналістики
Університету митної справи та фінансів