У селищі Новомиколаївка Запорізького району зафіксували шість ударів по житловій та громадській інфраструктурі, внаслідок яких семеро людей отримали поранення. Інформацію підтвердив голова області Іван Федоров та Державна служба з надзвичайних ситуацій.
Про це розповідає Дніпро24
«Три жінки та чотири чоловіка дістали травм різного ступеню тяжкості. Всі перебувають під наглядом медиків».
Обстріл і пошкодження інфраструктури
За повідомленнями місцевої влади, обстріл частково зруйнував будинок культури, гуртожиток і будівлю селищної ради Новомиколаївки. Також пошкоджень зазнали продуктовий магазин та житлові будинки мешканців селища.
ДСНС уточнює, що за однією з адрес обстріл призвів до руйнування магазину з подальшим загорянням. Рятувальники ліквідували пожежу на площі приблизно 100 квадратних метрів. Поранені — три жінки й четверо чоловіків — отримали травми різного ступеня тяжкості і перебувають під наглядом медиків.
За наявною інформацією, російські сили застосовували різні види озброєння — ударні БпЛА, ракети, кореговані авіабомби та реактивні системи залпового вогню, завдаючи ударів по населених пунктах і цивільній інфраструктурі.
Кваліфікація атак і міжнародне право
Українська влада та міжнародні організації розцінюють такі удари як воєнні злочини і наголошують на їхньому цілеспрямованому характері. У матеріалах та оцінках експертів підкреслюється, що систематичні обстріли об’єктів, які забезпечують цивільне життя (енергетика, водопостачання, медичні заклади), можуть мати ознаки дій, спрямованих на позбавлення населення необхідних умов для життя.
Правники, дослідники та правозахисники виділяють низку практик, які вважаються ознаками геноцидних дій. Серед них називають:
- оголошення намірів щодо знищення чи заперечення існування певної національної групи;
- публічні заклики до знищення членів групи;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення населення та закладів охорони здоров’я з метою позбавити людей електроенергії, тепла, водопостачання, зв’язку та медичної допомоги;
- переслідування і знищення на окупованих територіях людей із проукраїнською позицією;
- винищення інтелігенції та носіїв культури, впровадження систем навчання, націлених на зміну ідентичності дітей;
- депортація дітей без батьків до іншої держави з метою зміни їхньої ідентичності;
- вилучення та знищення українських книг, пограбування музеїв і викрадення культурних цінностей.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році. Станом на сьогодні учасниками Конвенції є 149 країн, які зобов’язані запобігати актам геноциду та карати за них у воєнний і мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, здійснені з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку. До очевидних ознак належать вбивства членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень, навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи, заходи з перешкоджання дітонародженню та насильницька передача дітей, а також публічне підбурювання до вчинення таких дій.
Керівництво росії офіційно заперечує, що її армія під час повномасштабної війни цілеспрямовано вражає цивільну інфраструктуру, натомість українська сторона та правозахисні організації наполягають на системності й умисності таких атак.