Офіс генерального прокурора України передав до Міжнародного кримінального суду більш ніж 400 свідчень потерпілих та очевидців разом із аналізом судових рішень, офіційних документів і іншими доказами, що стосуються депортації українських ув’язнених. Матеріали формували протягом чотирьох років і були представлені на пресконференції правоохоронцями та правозахисниками.
Про це розповідає Дніпро24
«У фокусі уваги була депортація близько 1800 українських в’язнів із закладів виконання покарань на території Херсонської та Миколаївської областей. Усі вони були спочатку незаконно переміщені на тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим, а потім депортовані до окремих установ виконання покарань на території Російської Федерації», – зазначив представник Офісу генпрокурора України Олександр Зюсь.
Що передали до Гааги
До пакета для МКС увійшли свідчення понад 400 осіб, документи з російських судів, адміністративні акти та інші матеріали, що підтверджують систематичні переміщення і депортації. За даними прокуратури, у фокусі розслідувань — близько 1800 українських в’язнів, яких було спочатку вивезено на окуповану територію Криму, а потім перевезено до установ на території росії.
У межах національних розслідувань уже отримано вирок щодо одного посадовця росії, пов’язаного з роботою закладу виконання покарань у Миколаївській області. Ще сім кримінальних проваджень щодо семи осіб передано до суду за поданням прокурорів Херсонської області.
Стан депортованих і виклики повернення
Розслідування охоплюють декілька напрямів: незаконне переміщення та депортація, неналежні умови утримання, а також факти тортур і катувань. Це стосується як цивільних осіб, так і військовополонених, які часто перебувають у тих самих установах виконання покарань і можуть бути одночасно потерпілими й свідками різних злочинів.
Правозахисники, які працюють із потерпілими з перших днів вторгнення, фіксують, що близько 300–450 людей досі утримуються в місцях несвободи на території росії. За їхніми підрахунками, приблизно 50 осіб нині очікують на повернення до України; серед них є хворі, зокрема люди з ВІЛ, які тривалий час не отримують терапії.
Після відбуття терміну покарання деяких звільнених повторно затримують і поміщають до центрів для іноземних громадян. Через це для багатьох єдиним реальним шляхом повернення нині залишається обмін, на що звертають увагу правозахисники.
Експерти також наголошують на відсутності в Україні системної державної програми підтримки та реабілітації депортованих ув’язнених. Відсутність координації допомоги й медичної підтримки створює загрозу для життя й здоров’я повернених громадян, тому правозахисники наполягають на посиленні заходів допомоги.
Проблему депортацій широко підняли журналісти в документальній стрічці «Поверніть мене додому», де показано шлях українських депортованих ексув’язнів до повернення. Під час презентації стрічки в Києві у липні 2024 року питання обговорювали правозахисники, представники прокуратури та тодішній міністр юстиції Денис Малюська.
Передані до МКС матеріали мають стати основою для міжнародного розслідування і притягнення винних до відповідальності, тоді як робота з виокремлення та повернення постраждалих залишається пріоритетом для національних органів і громадських ініціатив.
Докладніше про особисті історії постраждалих та шлях повернення можна переглянути в документальній стрічці за посиланням: «Поверніть мене додому»