24 лютого російські сили завдали авіаудару по Покровській громаді Синельниківського району Дніпропетровщини. В результаті вибухів пошкоджено приватні будинки, двоє місцевих мешканців загинули, ще п’ятеро отримали поранення та госпіталізовані
Про це розповідає Дніпро24
«Це чоловіки 71, 69, 59 і 47 років та 21-річна жінка. Усі поранені госпіталізовані. Лікарі оцінюють їхній стан як середньої тяжкості», – заявив Ганжа.
Деталі удару та стан постраждалих
Унаслідок авіабомбардування постраждали приватні оселі в селах Покровської громади. Окрім двох загиблих, медичну допомогу отримали п’ять осіб різного віку: четверо чоловіків і одна жінка. Лікарі оцінюють їхній стан як середньої тяжкості; усі поранені перебувають у лікарнях.
Упродовж дня також фіксувалися обстріли на територіях Синельниківського та Нікопольського районів. Раніше повідомлялося про ще одного пораненого чоловіка на Синельниківщині, постраждалого внаслідок обстрілів того ж дня.
Класифікація атак і міжнародні норми
Російські війська систематично використовують різні види озброєння — ударні безпілотники, ракети, кориговані авіаційні бомби та реактивні системи залпового вогню — для атак по населених пунктах та цивільній інфраструктурі України. Українська влада та міжнародні інституції кваліфікують подібні удари як воєнні злочини і наголошують на цілеспрямованому характері атак.
Атаки, спрямовані на системи життєзабезпечення та об’єкти охорони здоров’я з метою позбавлення населення електроенергії, тепла, водопостачання, зв’язку або медичної допомоги, розглядають як ознаки дій із потенційними ознаками геноциду. До переліку таких дій, що наводять правники і правозахисники у контексті широкомасштабної агресії, належать:
- публічні висловлювання і заклики щодо знищення або заперечення існування українського народу;
- цілеспрямовані обстріли інфраструктури, критичної для виживання цивільного населення;
- переслідування і знищення на окупованих територіях осіб з проукраїнською позицією;
- намагання знищити інтелігенцію та носіїв культури; вилучення і знищення українських книг і культурних артефактів;
- запровадження в окупованих регіонах систем навчання, що мають на меті зміну ідентичності дітей, та депортація дітей з метою їхньої асиміляції.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році, вимагає від держав-учасниць запобігання актам геноциду та їхнього притягнення до відповідальності. На сьогодні до Конвенції приєдналося 149 країн.
У міжнародному праві геноцид визначається як діяння, вчинені із наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релійну групу як таку. Серед дій, що можуть свідчити про геноцид, згадують убивства членів групи, заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень, навмисне створення умов існування, розрахованих на знищення групи, заходи для запобігання народжуванню дітей у групі, а також примусове переміщення дітей до іншої групи.
Керівництво росії заперечує, що її армія навмисно завдає ударів по цивільній інфраструктурі й установах охорони здоров’я, що призводить до людських жертв і масштабних руйнувань.