У зв’язку зі зміною глобальної безпекової архітектури низка заможних європейських держав починає заново розглядати ідею приєднання до Європейського Союзу з міркувань безпеки, а не лише економічної вигоди. Такі настрої роблять прийняття багатших кандидатів у ЄС більш привабливим для діючих членів, тоді як країни Східної Європи, серед яких і Україна, ризикують опинитися нижче у списку пріоритетів
Про це розповідає Дніпро24
“Країни більше не хочуть вступати до ЄС, бо це зробить їх багатшими – тепер вони хочуть цього, бо це зробить їх безпечнішими”, – ідеться у публікації.
Що стало каталізатором змін
Основні чинники, які стимулювали перелом у мотивації країн, — це повномасштабне вторгнення росії в Україну у 2022 році та події, пов’язані з відновленням Дональда Трампа у Білому домі у 2025 році. Дипломати та представники брюссельських інституцій зазначають, що зовнішньополітичні кроки США — запровадження мит, риторика національної безпеки, а також епізод із погрозою щодо Гренландії — призвели до зростання невпевненості у надійності трансатлантичного союзу.
У підсумку для таких країн, як Ісландія та Норвегія, які раніше відкидали перспективу членства, перевагою стають не лише економічні бонуси, а й колективна безпека, яку гарантує інтеграція у європейські структури. Це пояснює, чому Рейк’явік прискорив процедури щодо проведення референдуму про відновлення переговорів про вступ.
Позиції урядів і практичні перешкоди
Керівники низки країн наголошують, що членство в ЄС забезпечує політичну стабільність і захищає від зовнішніх загроз, а отже стає бажаним інструментом протидії геополітичній турбулентності. Міністрка закордонних справ Ісландії Торгердур Катрін Гуннарсдоттір підкреслює, що вступ зробить її країну частиною великої спільноти прихильників демократії, свободи та прав людини, а також підвищить оборонну та економічну безпеку держави.
Водночас членство нових країн супроводжується низкою практичних проблем. По-перше, фінансові аспекти: держави, що приєдналися до ЄС після 2004 року, і зараз отримують з європейського бюджету більше, ніж сплачують, а внески нових, менш розвинутих економік ще сильніше змінять баланс фінансування. Це робить складнішим процес переконання всіх діючих членів погодитися на розширення, адже кожен голос має значення.
По-друге, існує стурбованість щодо дотримання демократичних стандартів. Частина європейських урядів побоюється можливого згасання відданості основоположним цінностям ЄС у деяких нових членах, що може відкрити шлях до політичних зрушень на кшталт тих, які вже спостерігалися в окремих державах минулого десятиліття
Ті країни, які історично демонстрували високий рівень доброчесних інституцій та економічної спроможності, наприклад Ісландія та Норвегія, навряд чи зіткнуться з такими сумнівами. За оцінками співрозмовників у брюссельському процесі, вони практично готові інтегрувати європейське законодавство, і в разі волі своїх громад це може відбутися відносно швидко.
Водночас для держав з нижчим рівнем доходів і слабшими інституціями — зокрема Чорногорії та України — шлях до членства буде складнішим і тривалішим, навіть попри політичну підтримку, яку деякі столиці висловлюють на рівні симпатій. Політичні блокування з боку окремих діючих членів можуть затримувати процеси розширення багато років, як це відбувалося з моменту вступу Хорватії у 2013 році.
Факт того, що на тлі геополітичної конкуренції — між Америкою під керівництвом Трампа, росією володимира путіна та Китаєм Сі Цзіньпіна — безпека може стати визначальним фактором при перегляді черги кандидатів, змінює логіку дебатів у ЄС. Для низки країн, включно з Україною, членство у ЄС розглядається як найнадійніша гарантія безпеки у разі припинення бойових дій з росією
Українські посадовці та європейські експерти наголошують, що інтеграція України в європейські структури матиме взаємні вигоди: Україна підсилить обороноздатність ЄС, водночас отримає політичні та економічні інструменти для відновлення та модернізації. Як приклад взаємного посилення безпеки називають можливості для залучення українських прикордонників до операцій Frontex у регіонах, де це посилить захист зовнішніх кордонів ЄС.
Підсумовуючи, процес розширення ЄС опинився на перехресті між фінансовими реаліями, побоюваннями щодо дотримання демократичних стандартів і новим розумінням безпекових потреб. Чи оберуть діючі члени збільшення чисельності блоку заради колективної безпеки — залежитиме від поєднання внутрішньополітичних рішень у столиць кандидатів і здатності ЄС узгодити компроміси щодо бюджету та принципів членства