Китай наразі не планує повномасштабного вторгнення на Тайвань у найближчому році, але зберігає стратегічну мету взяти під контроль острів без широкого застосування сили, йдеться у щорічному звіті розвідки. Пекін уважно вивчає уроки війни в Україні й оцінює ризики перед можливим силовим сценарієм навколо Тайваню.
Про це розповідає Дніпро24
Сам острів активно зміцнює оборону: Тайвань аналізує український досвід та нарощує власні військові спроможності. Таку оцінку дав офіцер резерву Повітряних сил ЗСУ та військовий експерт Андрій Крамаров, який відзначив і технологічну співпрацю, і зростання протиповітряних і протикорабельних можливостей острова.
Стратегія Пекіна: обчислювати ризики й чекати
За словами експерта, Пекін не діє імпульсивно — навпаки, йому властивий ретельний розрахунок і прагматизм. Політика Пекіна скоріше нагадує вичікування: уряд оцінює співвідношення можливих вигод і потенційних втрат, а не прагне швидкої «перемоги будь-якою ціною».
Китай – це дуже давня цивілізація зі своєю логікою мислення. У них є така притча: що робить мавпа, коли до неї біжить тигр та ведмідь? Лізе на дерево та чекає, поки вони самі поб’ються. Вони зараз хочуть бути тією “розумною мавпою” – не кидатися в конфлікт, а вичікувати – пояснив Крамаров.
Серед аргументів Пекіна — побоювання масштабного протистояння. Крамаров вказує, що навіть коли з’являлися сприятливі політичні «вікна» для агресивних дій, Пекін утримувався від ризикованих кроків через ризик ескалації на регіональному рівні.
Однією з таких обставин експерт називає періоди зміни влади в інших країнах, коли виникає тимчасова ослабленість зовнішніх реакцій. Проте і в таких випадках Китай не використав наявні можливості, що ще раз свідчить про його стриманість.
Фактор широкої коаліції та складність операції
Ключовим стримувальним чинником для Пекіна залишається ймовірність втягування до конфлікту партнерів Тайваню: США, Японії та Південної Кореї. Тому планування військової операції доводиться вести з огляду на реакцію союзників і можливі зовнішні втрати.
Географічна конфігурація Тайваню робить десантні операції складними й витратними. Острів має сприятливі для оборони риси, а розгалужена система протикорабельної оборони ускладнює підхід атакувальних сил та загрожує великими втратами вже на морських підходах.
Окремо Крамаров підкреслює рівень протиповітряної оборони: Тайвань володіє великою кількістю систем Patriot і поступається за їх кількістю лише США, що значно ускладнює будь-які плани повітряної кампанії проти острова.
Водночас Тайвань посилено інтегрує уроки, отримані з війни в Україні. Острів не лише вивчає тактичні рішення, але й веде обмін технологіями, що дозволяє йому швидше впроваджувати ефективні засоби протидії — від морських дронів до інших оборонних рішень.
Війна в Україні стала для Пекіна важливим сигналом про те, наскільки складно досягти швидких перемог навіть сильним арміям. Демонстрація готовності союзників негайно втрутитися в регіональні навчання навколо Тайваню лише посилила обережність Пекіна.
Отже, хоча Китай не відмовляється від ідеї контролю над Тайванем, нинішня комбінація стратегічного розрахунку, посилених оборонних можливостей острова та міжнародної реакції робить ризик масштабного наступу надто великим, щоб діяти необачно.