Російська армія знову вразила Дніпро 21 травня, повідомив голова області Олександр Ганжа. Унаслідок удару постраждало кілька житлових будинків, спалахнула пожежа, а кількість поранених згодом зросла до 11 людей.
Про це розповідає Дніпро24
Подробиці атаки та ушкодження
За словами очільника області, в результаті обстрілу були пошкоджені два багатоповерхові житлові будинки, що спричинило пожежу й руйнування частин фасадів та внутрішніх приміщень. Спочатку органи реагування повідомляли про п’ятьох постраждалих, четверо з яких були госпіталізовані у стані середньої тяжкості
Пізніше число поранених оновили — воно досягло 11 осіб. Серед постраждалих є підліток та кілька дорослих, частина пацієнтів перебуває під наглядом лікарів, інші отримують амбулаторну допомогу
«Серед них – 13-річний хлопчик. Він госпіталізований. Як і семеро дорослих. Всі у стані середньої тяжкості».
Троє осіб отримують лікування амбулаторно і не потребують госпіталізації на теперішній час. Рятувальні служби ліквідували пожежу та продовжують обстеження місць ураження для виявлення інших можливих постраждалих або небезпечних залишків боєприпасів.
Масштаб атак і правова оцінка
Російські війська регулярно атакують українські міста різними видами зброї — ударними безпілотниками, ракетами, керованими авіабомбами та реактивними системами залпового вогню. Ці удари завдають шкоди цивільній інфраструктурі, зокрема житловим будинкам, закладам охорони здоров’я, об’єктам енергетики та водопостачання.
Українська влада та міжнародні організації кваліфікують такі атаки як воєнні злочини, наголошуючи на їхньому цілеспрямованому характері. Систематичні обстріли життєво важливих мереж і медичних закладів, що мають на меті позбавити населення електропостачання, тепла, води, зв’язку або медичної допомоги, розглядаються як ознаки серйозних порушень гуманітарного права.
Експерти та правозахисники також окреслюють низку дій, які можуть свідчити про геноцидні наміри: оголошення про відсутність або ніяку «справжність» української нації, публічні заклики до її знищення, цілеспрямовані обстріли інфраструктури, переслідування проукраїнськи налаштованих осіб на окупованих територіях, винищення культурної інтелігенції, систематичні спроби змінити ідентичність дітей через школу або депортацію, а також руйнування книжкового та музейного фонду.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 році. Сьогодні 149 держав-учасниць Конвенції зобов’язані запобігати актам геноциду та карати за них як під час війни, так і в мирний час.
Згідно з текстом Конвенції, геноцид визначається як дії, спрямовані на повне або часткове знищення національної, етнічної, расової чи релігійної групи. До таких дій відносять вбивство членів групи, спричинення їм серйозних тілесних ушкоджень, навмисне створення умов життя, розрахованих на знищення групи, заходи щодо запобігання дітонародженню або примусове переміщення дітей до іншої групи, а також публічне підбурювання до вчинення аналогічних дій.
Керівництво росії заперечує, що її армія цілеспрямовано вражає цивільну інфраструктуру українських міст і сіл, заперечуючи звинувачення у навмисних ударах по цивільних об’єктах, які призводять до загиблих і поранених серед мирного населення.