У Дніпрі відбулася презентація книги-літопису «Сухачівка на мапі Дніпра», присвяченої історії давнього козацького поселення Сухачівка на березі Дніпра. Видання поєднало легенди, спогади мешканців та наукові матеріали і має на меті зберегти пам’ять про місцину для наступних поколінь.
Про це розповідає Дніпро24
Легенди, топоніми і походження назви
Під час роботи над виданням авторам вдалося зафіксувати численні усні перекази. Поет Віктор Начиняний образно називав поселення «в підкові голубій Дніпра», а у місцевих легендах, зібраних Костянтином Дубом, йдеться, що «з Божої ласки, з наказу Івана Сірка й материнської усмішки почалася Сухачівка – край неповторної краси, зі срібним озером, яке Дубовим називали». До топонімічної історії долучились і розповіді довгожительки Катерини Дубини про парубка, що причалив на човні-дубі до річечки Сухої Чівки — весною повноводної, а влітку висихаючої, звідси й назва місцини.
Автори, редактори та склад книги
Книгу підготували співавторки: заслужена лікарка України й краєзнавиця Зоя Шевцова (з рідними зв’язками в Таромському) та радіожурналістка Таїса Ковальчук, уродженка Сухачівки. Оформлення виконали художник Володимир Ожуг та верстальниця Валентина Ожуг, видання здійснило видавництво «Журфонд».
У виданні — 14 розділів, що охоплюють історію селища від найдавніших часів до сьогодення. Книга містить понад 800 ілюстрацій: старі й сучасні фотографії, тематичні фотогалереї та післямову Миколи Ковальчука — кандидата філологічних наук, доцента кафедри української мови Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара.
До збірки долучилися відомі місцеві письменники, поети й журналісти: Микола Чабан, Леся Степовичка, Наталя Старюк, Володимир Солодченко, Льоля Федорина (Кулак), Семен Ковальчук та інші. Значний масив матеріалів надали викладачі гімназії, працівники дитсадка, пошти, бібліотеки, квартальні та самі сухачівці, які передали сімейні реліквії й спогади.
Перша писемна згадка про Сухачівку датується 1770 роком; з нагоди 250-річчя цієї дати у верхній частині вулиці Трифона Гладченка встановлено пам’ятний знак за ініціативою громадської організації «Козацтво Запорозьке». Надалі публікації про місцину з’являлися переважно в пресі від краєзнавців, істориків та журналістів.
У створенні видання брали участь також багато доброчинців: учасники зі свого роду, представники підприємств та окремі благодійники — серед них Станіслав Пономаренко, його син Антон, Раїса Герасименко (Пилипенко), Марина Корж, Раїса Беляєва (Брунштейн), Ніна Солонусь (Капшученко), Віра Носова (с. Почино-Софіївка), Віталій Шевченко, Галина і Микола Хомичі та інші, а також учасниці фольклорно-етнографічного гурту «Криниця» з Підгородного.
«з Божої ласки, з наказу Івана Сірка й материнської усмішки почалася Сухачівка – край неповторної краси, зі срібним озером, яке Дубовим називали».
Презентація відбулася в актовому залі гімназії №103 — захід прикрасили виступи учнів та концертна програма. На зустріч зібралися численні сухачівці та гості: директор гімназії Анатолій Чорний, авторки Зоя Шевцова і Таїса Ковальчук, письменники Микола Чабан і Костянтин Дуб, журналістка Валентина Орлова, таромчанка Людмила Школьна (Козлова) та літредакторка Світлана Нечипоренко.
Першою читачкою нового видання стала 97-річна Ніна Данилівна Камінська — колишня вчителька французької мови, старійшина роду з польськими коренями. Її нарис «Життя прожити — не поле перейти» увійшов до книги, і тепер онуки також очікують на примірник.
Під час презентації відбулася й тепла родинна зустріч: вперше познайомилися нащадки роду Камінських — Ангеліна Довганенко (Капшученко) та Володимир Михненко, родичі Ніни Данилівни.
Громаду привітала родина місцевого співака, народного артиста України Віктора Шпортька — його дружина Наталія та діти Олена й Олексій. Ділилися спогадами про дитинство, пов’язане з Сухачівкою: Олексій, заслужений артист України, згадував про свої перші кроки та навчання в місцевій школі, яку відвідували й його батьки.
Редакція сподівається, що книга знайде зацікавлених читачів і стане джерелом знань про рідну місцину, яку поетично звернув до читачів рядками Наталі Старюк: «Сухачівко моя, сухозлітко, я літаю – допоки твоя».
Матеріал підготувала Таїса Ковальчук, радіожурналістка; фото — авторки.