Інститут дослідження війни (ISW) оцінив, що можливе звернення Володимира Путіна до провідних російських бізнесменів із проханням профінансувати військові видатки може порушувати давню домовленість між Кремлем і олігархами та загрожувати їхнім активам.
Про це розповідає Дніпро24
«Ймовірне прохання Путіна до провідних російських бізнесменів пожертвувати гроші російській державі загрожує порушенням обіцянки не націоналізувати активи російських олігархів, яку він дав їм невдовзі після захоплення влади», – йдеться в тексті.
У документі інституту, датованому 27 березня, аналітики пов’язують цю ініціативу з інформацією про закриту зустріч у Кремлі, де, за повідомленнями, обговорювалися добровільні внески бізнесу до державного бюджету для підтримки бойових дій. Такі звернення, на їхню думку, ставлять під сумнів обіцянку, зроблену на початку правління Путіна, — не втручатися у приватну власність олігархів.
Історичний контекст домовленості
Аналітики нагадують, що в липні 2000 року Путін зустрічався з провідними бізнесменами та пообіцяв захищати приватизовані у 1990-х роках активи за умови, що власники триматимуться осторонь політики й демонструватимуть лояльність. Саме ця домовленість довгий час слугувала базою для взаємин між владою та великим бізнесом у росія.
У звіті також відзначено, що хоча Кремль публічно наполягає на неприйнятності націоналізації майна, на початку повномасштабного вторгнення помітне посилення практик, що наближаються до перерозподілу активів під контролем держави.
Хто ініціював і як реагували олігархи
Згідно з оприлюдненими матеріалами, ідея залучити бізнес до фінансування бойових дій нібито належить голові «Роснефти» Ігорю Сечину, який начебто виклав пропозицію у листі до Путіна. На зустрічі деякі учасники одразу погодилися: називають приклад, що бізнесмен Сулейман Керімов нібито пообіцяв внести 100 мільярдів рублів.
Водночас прессекретар Кремля Дмитро Пєсков заперечив, що йшлося про пряме прохання з боку президента, натомість зазначив, що представники бізнесу, які починали діяльність у 1990-х роках, нібито вважають своє фінансове сприяння державі «обов’язком».
Зміст подібних зустрічей традиційно не розкривають, а після початку війни інформацію про список учасників утримують у секреті, що ускладнює незалежну перевірку заяв.
Аналітики попереджають, що озвучення бізнесу як джерела добровільного фінансування може бути інструментом встановлення очікуваної моделі поведінки олігархів — підкріпленої тиском і механізмами впливу з боку держави.
Серед можливих супутніх інструментів тиску згадують посилення цензури та репресій у інформаційному просторі, зокрема заходи проти платформ на кшталт Telegram, що можуть унеможливити політичний опір бізнесу та нейтралізувати його здатність використовувати інформаційні канали як важіль впливу.
З огляду на ці ризики, навіть добровільні на перший погляд внески можуть змінити розстановку сил між державою та великим приватним капіталом у росія і створити передумови для подальшої державної участі в управлінні чи перерозподілі активів.