Іван Нечуй-Левицький вважається основоположником українського реалізму, адже в його повістях і романах яскраво відображена доля селян, їхнє повсякденне життя та праця. Спочатку плануючи стати священником, письменник багато років працював викладачем, а згодом повністю зосередився на літературній діяльності.
Про це розповідає Дніпро24
Відомо, що Нечуй-Левицький переклав Біблію на українську мову, не визнавав апострофа та літери «ї». Він був автором знаменитої п’єси «За двома зайцями», за мотивами якої досі ставлять спектаклі та знімають фільми.
Дитинство та освіта
Цими днями ми відзначаємо 187-у річницю з дня народження Івана Нечуя-Левицького, видатного письменника, лінгвіста, етнографа та педагога. Народився він у 1838 році в родині священника на Черкащині. Батько, прогресивно налаштована людина, зібрав велику бібліотеку та відкрив школу для селян. Однак, школа була закрита місцевим поміщиком, що аргументував свої дії бажанням не допускати грамотності серед чоловіків села. Івана віддали до духовного училища, де він вже в 14 років знав латину, грецьку та церковнослов’янську мови, а згодом опанував також німецьку та французьку.
Після закінчення училища Нечуй-Левицький працював у Богуславському духовному училищі, викладаючи різні предмети, а згодом продовжив навчання в Київській духовній академії, отримавши звання магістра. Проте, замість служби в церкві, він обрав шлях вчителя та письменника.
Творчість та вплив
Письменник почав активно друкувати свої твори в 1860-х роках, серед яких виділяється повість «Наймит Яріш Джеря». У Кишиневі він очолював гурток прогресивних учителів, які обговорювали важливі соціальні питання. У 1868 році Нечуй-Левицький видав працю «Світогляд українського народу від давнини до сучасності», де висвітлив національні проблеми та соціальні конфлікти.
Також він написав драму «На Кожум’яках», а його п’єса «За двома зайцями» стала основою для однойменного спектаклю, де разом з Михайлом Старицьким став відомим автором.
Протягом своєї понад 50-річної творчої кар’єри Нечуй-Левицький створив близько півсотні творів, зокрема романи, повісті, п’єси та казки. Найвідоміші з них – «Кайдашева сім’я», «Микола Джеря», «Бурлачка», «Маруся Богуславка». Його творчість відзначається реалістичними описами сільського життя, глибокими портретами персонажів та соціально-політичними темами.
Нечуй-Левицький активно займався питаннями русифікації в Україні, висвітлюючи цю проблему у своїх творах. Він також долучився до перекладу Біблії українською мовою, а у 1903 році був надрукований перший український переклад цієї священної книги.
Останні роки свого життя він провів у злиднях, але залишив по собі величезну спадщину. Помер Іван Нечуй-Левицький у 1918 році, залишивши глибокий слід у літературі та культурі України. Його ім’я носить меморіальний музей у рідному селі Стеблів, а також літературно-мистецька премія.
Тамара Бєлкіна,
фото з відкритих джерел