Кількість загиблих у Києві внаслідок російської атаки зросла до п’яти, повідомив голова Київської міської військової адміністрації Тимур Ткаченко.
Про це розповідає Дніпро24
«Рятувальники деблокували з-під завалів тіло загиблої людини. Таким чином кількість жертв зросла до 5».
Раніше поліція Києва повідомляла про чотирьох загиблих: рятувальники дістали з-під завалів тіла двох чоловіків віком 21 та 30 років і жінки. Ще один чоловік, поранений внаслідок удару по автозаправній станції, помер у лікарні.
За даними поліції, кількість потерпілих наразі становить 39 людей, серед яких немовля. Водночас голова Міністерства внутрішніх справ Ігор Клименко повідомляв про 10 осіб, які вважалися зниклими безвісти.
ДСНС інформувала про три загиблих внаслідок влучання по багатоповерхівці в Дарницькому районі: рятувальники врятували 28 людей, пошуково-рятувальні роботи тривають. Раніше служба також повідомляла, що кількість загиблих у столиці зросла до двох.
Міський голова Віталій Кличко повідомляв, що кількість постраждалих сягнула 44 осіб, серед них дитина, — цифри оновлюються в процесі рятувальних робіт і медичної допомоги.
Масований повітряний удар і робота ППО
За даними Повітряних сил, вночі на 14 травня російська армія застосувала для масованої атаки на Україну 675 ударних безпілотників, три аеробалістичні ракети Х-47 «Кинджал», 18 балістичних і 25 крилатих ракет. Сили протиповітряної оборони, за командуванням, до 8:00 вранці знешкодили 693 повітряні цілі.
Російські війська регулярно завдають ударів по українських містах і цивільній інфраструктурі з використанням ударних БпЛА, ракет, керованих авіаційних бомб та реактивних систем залпового вогню; ці атаки спричиняють руйнування житлових будинків, об’єктів енергетики та медичної інфраструктури і призводять до численних жертв серед цивільного населення.
Кваліфікація атак та міжнародні норми
Українська влада та міжнародні інституції кваліфікують ці удари як воєнні злочини, підкреслюючи цілеспрямований характер атак на цивільну інфраструктуру. Окремі дії розглядають як ті, що можуть відповідати елементам геноциду.
В переліку дій, які називають ознаками геноцидних практик, фігурують:
- оголошення намірів про знищення українців та публічні заяви представників керівництва росії про нібито «штучність» української нації;
- публічні заклики до знищення українців та відверта риторика, спрямована на ліквідацію національної ідентичності;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення населення та закладів охорони здоров’я з метою позбавити людей електроенергії, тепла, водопостачання, зв’язку та медичної допомоги;
- переслідування і знищення осіб проукраїнської позиції на окупованих територіях;
- винищення інтелігенції — учителів, митців та інших носіїв української культури;
- впровадження в освітніх закладах на окупованих територіях програм, спрямованих на зміну ідентичності дітей;
- депортація дітей без батьків до росії з метою зміни їхньої ідентичності;
- вилучення та знищення українських книг у бібліотеках, пограбування музеїв і викрадення культурних артефактів, що свідчать про історію українського народу.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році. Країни-учасниці Конвенції, яких нині 149, зобов’язані запобігати актам геноциду і карати за них під час війни та в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, що здійснюються з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку.
Ознаки геноциду включають вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи; заходи, спрямовані на запобігання дітонародженню в групі; насильницьку передачу дітей з однієї групи до іншої; а також публічне підбурювання до вчинення таких дій.
Керівництво росії заперечує, що її збройні сили під час повномасштабної війни завдають цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі та цивільних об’єктах, зазначаючи інші версії подій.