У лікарні померла шестирічна дівчинка, поранена під час російського удару по Шосткинському району, повідомив голова Сумської обласної військової адміністрації Олег Григоров.
Про це розповідає Дніпро24
«Лікарі боролися за її життя, однак отримані травми виявилися несумісними з життям. Невимовний біль. Батьки втратили двох доньок внаслідок цього удару», – прокоментував він у своєму телеграм-каналі.
Подробиці інциденту
За попередніми повідомленнями, 28 березня російські війська влучили у житловий будинок у Зноб-Новгородській громаді Сумської області. На місці загинула 20-річна дівчина, її шестирічна сестра отримала поранення, від яких пізніше померла в лікарні. Раніше також повідомляли, що батьки загиблих дівчат отримали поранення.
Медичні працівники робили все можливе, проте характер і тяжкість травм виявилися несумісними з життям дитини. Місцева адміністрація документує наслідки удару і надає допомогу постраждалим родинам.
Контекст атак і міжнародне право
Російські війська систематично застосовують різні види озброєнь — ударні безпілотники, ракети, кулеметно-авіаційні бомби й реактивні системи залпового вогню — проти українських міст та цивільної інфраструктури. Такі удари вражають житлові квартали, медичні заклади, школи та об’єкти комунального забезпечення.
Українська влада та міжнародні організації кваліфікують ці атаки як воєнні злочини, наголошуючи на їхньому цілеспрямованому характері. Зокрема, обстріли систем життєзабезпечення — електропостачання, теплопостачання, водопостачання, зв’язку та медичної інфраструктури — розглядають як дії, що можуть мати на меті позбавлення населення необхідних умов для життя
Фахівці та правозахисники також виокремлюють ознаки, які вони пов’язують з геноцидними діями. До цих ознак належать:
- публічні або офіційні висловлювання про усунення української національної ідентичності та заклики до знищення українців;
- цілеспрямовані обстріли інфраструктури та закладів охорони здоров’я, що призводять до загибелі цивільних осіб;
- переслідування і фізичне знищення людей із проукраїнською позицією на окупованих територіях;
- знищення інтелігенції, вчителів та носіїв української культури;
- застосування освітніх та виховних практик на окупованих територіях, спрямованих на зміну ідентичності дітей, а також депортація дітей з метою їх асиміляції;
- вилучення та знищення українських книг, пограбування музеїв та викрадення культурних артефактів.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році. На сьогодні учасниками Конвенції є 149 країн, які зобов’язані запобігати актам геноциду та притягати винних до відповідальності як у воєнний час, так і в мирний.
Згідно з Конвенцією, геноцидом вважаються дії, здійснені з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову або релігійну групу як таку, зокрема вбивства членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень, створення життєвих умов, розрахованих на фізичне знищення групи, заходи щодо насильницької передачі дітей та інші дії, спрямовані на ліквідацію групи.
Розслідування окремих епізодів тривають, документування правопорушень і встановлення відповідальних осіб перебувають у центрі уваги правоохоронних органів та міжнародних інституцій.