У заключному випуску циклу “Чорнобиль. Сорокова весна” представлені спогади ліквідатора з Дніпра Олега Миколайовича Гаркуші. Хоча він потрапив до зони відчуження вже у 1989 році, його служба мала важливе значення для захисту людей та збереження безпеки покинутих територій.
Про це розповідає Дніпро24
– Після травневих свят нам повідомили про катастрофу на Чорнобильській АЕС. У нас відбулися збори та, оскільки я тоді був працівником міліції, мене планували відправити до Чорнобиля. Але на той час була вагітна дружина, тому мені дали відстрочку. У Прип’ять я потрапив у 89-му, – розповідає Олег Миколайович.
Робота в Прип’яті та протидія мародерству
Гаркуша прибув у Прип’ять разом із групою в вересні. Основне завдання їхнього підрозділу полягало в охороні покинутих помешкань і недопущенні мародерства. У квартирах після евакуації залишалося багато побутових речей, меблів та особистих речей, які мали різний рівень радіаційного фону.
Вилучення таких речей з Прип’яті могло привести до перенесення заражених предметів у території, де люди продовжували жити й не підозрювали про ризик. Саме тому недопущення крадіжок мало не лише майнове, а й медичне значення: заражені предмети могли спричинити хвороби в інших населених пунктах.
За час чергування група Гаркуші перебувала в Прип’яті близько трьох місяців. Під час роботи правоохоронці затримали кількох осіб, які намагалися виносити майно з покинутих квартир; затриманих передали до комендатури для подальших заходів впливу.
Опромінення, лікування та наслідки
Після повернення до Дніпра Олега Миколайовича та його групу госпіталізували. На обстеженні було виявлено завищені дози опромінення, що здивувало медиків, бо під час роботи в зоні ліквідації їм повідомляли про нормальні показники. Належні медичні процедури проводилися одразу після фіксації перевищення дози.
Нині Гаркуша офіційно має інвалідність II групи: у нього постійні проблеми з кістками та хребтом, які пов’язують із наслідками дії радіації. За його словами, шкода для здоров’я стала результатом роботи з «мирним атомом» у умовах аварії.
Минуло чотири десятиліття від моменту аварії на Чорнобильській АЕС; її наслідки торкнулися багатьох — від пожежників і працівників станції, які першими помирали від променевої хвороби, до ліквідаторів, у яких із часом проявилися хронічні захворювання. Місто Прип’ять, якому на момент аварії було 16 років від дня заснування, залишилося покинутим. Значна частина територій, включно з регіонами Білорусі, зазнала забруднення радіоактивними ізотопами, що вплинуло на зростання захворюваності, зокрема на патології щитоподібної залози.
Пам’ять про внесок ліквідаторів, які взяли на себе перший удар наслідків аварії, залишається важливою: їхні дії мінімізували подальші жертви та стримали поширення небезпеки.
Автор: Ярослав САВЕЛЬЄВ,
фото, відео автора та з архіву Олега Гаркуші
Цей матеріал став можливим за підтримки програми “Голоси України” / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа спільно з Лабораторією