Музей у Дніпрі поповнив фонд новими науковими виданнями про Голодомор

Музей у Дніпрі поповнив фонд новими науковими виданнями про Голодомор

Фонд Музею спротиву Голодомору в Дніпрі поповнився низкою наукових праць і архівних матеріалів, які розкривають тему Голодомору та історію України XX століття. Видання надійшли в рамках співпраці з науковими та музейними установами, дослідниками й місцевими громадами й мають допомогти у збереженні пам’яті та поглибленні досліджень трагедії.

Про це розповідає Дніпро24

«Передумови Голодомору, колективізація та розкуркулення на Дніпропетровщині (грудень 1929 – вересень 1931)».

Серед найважливіших надходжень — наукові праці з фондів Національного музею Голодомору-геноциду. Зокрема до колекції передано дослідження Наталі Романець, що детально аналізує політику радянської влади напередодні Голодомору та її вплив на селян Дніпропетровщини. Такі видання дозволяють відновити локальні хроніки репресивних заходів і зрозуміти механізми, які призвели до масового голоду.

Що ще надійшло до фонду

Окрім зазначеної праці, до музею передано дослідження Івана Петренка «Морок над Києвом. Місто напередодні та в роки Голодомору», яке фокусується на житті столиці у 1932–1933 роках та соціальних змінах того періоду. Також до колекції ввійшли матеріали й видання, передані Історико-краєзнавчим музеєм імені О. Коваля Підгородненської міської ради та Підгородненською територіальною громадою.

Книги в Музеї спротиву Голодомору

У музеї висловили подяку директорці Історико-краєзнавчого музею Ларисі Омельченко за сприяння в поповненні колекції та збереженні локальної історії. Передані матеріали включають не лише наукові монографії, а й архівні документи, що становлять окрему цінність для дослідників і громадськості.

Роль діаспори та значення видань

Особливе місце серед надходжень займає журнал «Громада» (1993, №9 (122), вересень), виданий Австралійським товариством українців-соборників, присвячений 60-м роковинам Голодомору. Це свідчення того, що українська діаспора десятиліттями зберігала пам’ять про геноцид через дослідження, публікації та активну громадську діяльність.

Передані книги й архівні матеріали становлять важливе джерело знань і документів пам’яті, які допомагають глибше осмислити події минулого та передати історію майбутнім поколінням. Поповнення фонду створює додаткові можливості для наукових досліджень, виставкової роботи та освітніх програм музею.