Михайло Старицький – видатний діяч української культури, який заклав основи сучасного українського театру. Як письменник і автор численних п’єс, він вніс вагомий внесок у розвиток української сценічної творчості. Старицький вмів організувати театральні вистави за лічені дні, при цьому вимагав від акторів досконалого володіння українською мовою, що сприяло формуванню національної театральної сцени. Його творчість налічує збірки поезій, понад 40 драматичних творів, які були поставлені на сцені та адаптовані для кіно.
Про це розповідає Дніпро24
Ранні роки та освітній шлях
Народився у 1839 році на Полтавщині, Старицький у віці 11 років залишився без батьків. До нього на виховання прийняв дядько, композитор Віталій Лисенко, що пробудив у хлопця любов до театру та музики. Михайло був здібним учнем і навчався в кращій гімназії Полтави, а згодом продовжив освіту в університетах Харкова та Києва. Тут він познайомився з видатними особистостями, які стали його друзями та однодумцями, і почав активно займатися українською літературою.
Перше опубліковане творіння Старицького з’явилося у 1865 році, але популярність він здобув як перекладач, зокрема, перекладаючи роботи таких класиків, як Джордж Байрон та Вільям Шекспір. Його вірші, які він писав під псевдонімом «Гетманець», стали надзвичайно популярними, а деякі з них перетворилися на народні пісні.
Театральна діяльність і вплив
У 1871 році Старицький переїхав до Києва, де став одним із засновників Товариства українських сценічних акторів. Прем’єра його п’єси «Чорноморці» відбулася у 1872 році. Старицький у 1883 році очолив Театр корифеїв, де активно працював над репертуаром, що включав як оригінальні твори, так і адаптації класичних п’єс.
Під його керівництвом театр став визнаним культурним явищем, а актори отримували вищі гонорари та мали кращі умови для роботи. Старицький був вимогливим режисером, акцентуючи увагу на володінні українською мовою та сценічній майстерності, що сприяло формуванню нової генерації українських акторів.
Він також писав багато оригінальних драм, серед яких «Не судилось», «Богдан Хмельницький» та «Маруся Богуславка». Старицький активно працював над історичними темами, вивчаючи документи, що стосуються доби козацтва та інших важливих етапів української історії.
Хоча його діяльність була обмежена цензурою, Михайло Старицький продовжував творити та популяризувати українську мову та культуру. Він також виступав за захист авторських прав, що було важливим кроком у розвитку української літератури.
Старицький залишив значний слід в українській культурі, ставши не лише автором, а й організатором театрального життя. У 1904 році, після тривалих хвороб, він помер у Києві, залишивши по собі багатий спадок, який надихав наступні покоління митців.
Тамара Бєлкіна
фото з відкритих джерел