Російські війська протягом доби здійснили близько 70 обстрілів Дніпропетровської області. Унаслідок атак у регіоні зафіксовано одного загиблого та зростання кількості поранених до 12 осіб, постраждали кілька громад Нікопольського й Криворізького районів
Про це розповідає Дніпро24
«У Покровській громаді загинув 65-річний чоловік, поранені чоловіки 55 та 62 років. У Нікополі через ворожу атаку постраждали 8 людей. Чоловіки 45 і 54 років госпіталізовані у важкому стані. У Мирівській громаді дістала поранень 73-річна жінка. Вона ушпиталена. Її стан лікарі оцінюють як середньої тяжкості», – повідомив голова області.
Райони й наслідки ударів
Найбільше постраждали громади Нікопольського району: Нікополь, Марганецька, Червоногригорівська, Мирівська та Покровська. У Нікополі медики госпіталізували двох чоловіків у тяжкому стані, ще кілька поранених отримали допомогу на місці.
У Криворізькому районі внаслідок обстрілів пошкоджено житлові будинки та сонячну панель у Зеленодольській та Грушівській громадах. Там також постраждав 68-річний чоловік, який нині перебуває в лікарні у стані середньої тяжкості.
Способи атак і правова оцінка
Атаки на область проводилися з різних видів озброєння: ударними безпілотниками, ракетами, коригованими авіабомбами (КАБ) та реактивними системами залпового вогню. Українська влада та міжнародні організації кваліфікують подібні удари, спрямовані на цивільну інфраструктуру, як воєнні злочини, підкреслюючи їхній цілеспрямований характер.
Особливо небезпечними експерти вважають удари по об’єктах життєзабезпечення, закладах охорони здоров’я та інфраструктурі, що залишають населення без електроенергії, тепла, води, зв’язку та доступу до медичної допомоги. Такі дії можуть розглядатися як елементи ширшої стратегії терору цивільного населення.
Юристи та дослідники, які вивчають питання геноциду, наводять низку ознак, що можуть свідчити про намір знищення групи. Серед них зазначаються:
- публічні висловлювання й заклики, що заперечують існування українського народу або підбурюють до його знищення;
- цілеспрямовані удари по системах життєзабезпечення та медичних закладах з метою позбавити населення базових умов для життя;
- переслідування і фізичне знищення осіб із проукраїнською позицією на окупованих територіях;
- винищення інтелігенції й осіб, які є носіями національної культури;
- зміну ідентичності дітей через навчальні програми на окупованих територіях та депортацію дітей;
- знищення або викрадення культурних цінностей і документів, що підтверджують історію народу.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році, визначає геноцид як дії, вчинені із наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку. Станом на сьогодні стороною Конвенції є 149 країн, які зобов’язані запобігати актам геноциду та притягати винних до відповідальності.
Серед ознак геноциду Конвенція виокремлює: вбивство членів групи або завдання їм тяжких тілесних ушкоджень, навмисне створення умов життя, розрахованих на часткове або повне знищення групи, заходи щодо запобігання дітонародженню або насильницька передача дітей з однієї групи до іншої, а також публічне підбурювання до вчинення таких дій.
Керівництво росії продовжує заперечувати, що її армія завдає цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі, однак наслідки атак — поранені, загиблі та руйнування — фіксуються в багатьох регіонах України