Командування Повітряних сил повідомило, що вночі російські війська атакували українські території аеробалістичною ракетою «Кинджал» і масованою хвилею ударних безпілотників.
Про це розповідає Дніпро24
Деталі нічного удару
За даними військового керівництва, ракету було запущено з повітряного простору липецької області. До атаки безпілотниками, яких загалом застосували близько 147 одиниць різних типів, залучалися апарати «Шахед», «Гербера», «Італмас» та інші.
Маршрути атак зазначені з напрямків брянської, курської та орловської областей, а також від районів міллерово і приморсько-ахтарськ; частина безпілотників стартувала з окупованих населених пунктів гвардійське та чауда в анексованому Криму.
Протиповітряна оборона відпрацювала наражено: зазнано знешкодження 138 ворожих БпЛА різних типів, водночас зафіксовано влучання ракети «Кинджал» та дев’яти ударних безпілотників, які вразили сім локацій, а уламки збитих апаратів падали на шість локацій.
«Зафіксовано влучання аеробалістичнї ракети «Кинджал» та 9 ударних БпЛА на 7 локаціях, а також падіння збитих (уламки) на 6 локаціях», – йдеться в повідомленні.
Увечері напередодні служби попереджали про рух ракети в напрямку хмельницької області, ймовірно на Старокостянтинів. Голова області Сергій Тюрін повідомив, що після цієї атаки інформації про загиблих, поранених чи значні руйнування не надходило.
Оцінки наслідків та правова рамка
Російські війська систематично здійснюють удари по житлових кварталах і критичній цивільній інфраструктурі українських регіонів, використовуючи ударні БпЛА, авіаційні та крилаті ракети, керовані авіабомби та реактивні системи залпового вогню.
Українська влада та міжнародні організації розцінюють ці напади як воєнні злочини, підкреслюючи їхній цілеспрямований характер і наслідки для мирного населення. Серед дій, які називають характеристичними для практик, що можуть наближатися до визначення геноциду, експерти виокремлюють:
- публічні заяви про нібито відсутність української нації або заклики до її знищення;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення та закладів охорони здоров’я з метою позбавити людей електроенергії, тепла, водопостачання, звʼязку та медичної допомоги;
- переслідування й ліквідація людей із проукраїнською позицією на окупованих територіях;
- виокремлення й знищення інтелігенції, вчителів, митців та носіїв української культури;
- впровадження в навчальні заклади на окупованих територіях програм, що змінюють ідентичність дітей;
- депортація дітей без батьків до росії з метою зміни їхньої ідентичності;
- місцеві акти руйнування культурних фондів: вилучення і знищення українських книг, пограбування музеїв і викрадення історичних артефактів.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році. Країни-учасниці Конвенції, а їх на сьогодні 149, зобов’язані запобігати актам геноциду та карати за них у воєнний і в мирний час.
Згідно з Конвенцією, під геноцидом розуміють дії, вчинені з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку. Серед конкретних ознак — убивство членів групи, нанесення тяжких тілесних ушкоджень, умисне створення умов життя, розрахованих на фізичне знищення групи, заходи щодо запобігання народжуванню та насильницьке виведення дітей до іншої групи.
Керівництво росії заперечує, що її армія завдає цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі, але міжнародні та українські експерти продовжують документувати факти ураження житлових кварталів, медзакладів, освітніх установ та обʼєктів енергетики й водопостачання.