У Тбілісі відбулося поховання Католикоса–Патріарха Грузії Ілії II на п’ятий день загальнонаціональної жалоби. Патріарх помер 17 березня у 93 роки внаслідок масованої внутрішньої кровотечі; його труну транспортували з храму Святої Трійці — Самеба до Сіонського собору, одного з найдавніших храмів столиці, де тисячі людей вишикувалися в живий коридор, аби провести предстоятеля церкви в останню путь.
Про це розповідає Дніпро24
Похорон і віддання шани
Упродовж п’яти днів у країні скасували розважальні заходи, а до труни Ілії II безперервно йшли люди з різних регіонів. У знак скорботи поширився символ білих троянд: їх використовували при вшануванні пам’яті патріарха. Влада зробила міський транспорт у Тбілісі безкоштовним і відновила пільгові квитки на потяги та автобуси, щоб забезпечити доступ усіх охочих до прощання.
Днем 22 березня процесія пройшла центральними вулицями міста; труну несли від Самеби до Сіонського собору, історія якого нараховує близько чотирнадцяти століть. У момент поховання на всіх храмах Грузії пролунав дзвін — похоронні дзвони відлунювали по всій країні.
“своє життя, як і смерть, присвятив об’єднанню та згуртованню своєї пастви – грузинського народу”.
Жалоба та політичний контекст
Ілія II очолював Грузинську православну церкву майже п’ять десятиліть, відновивши церковне життя після радянського періоду й ставши символом стабільності під час складних історичних перетворень. За роки його патріаршества в римсько‑католицькому світі змінилося шість понтифіків, а в грузинській політиці — чотири національні уряди: Звіад Гамсахурдія, Едуард Шеварднадзе, Михайло Саакашвілі та Бідзіна Іванішвілі.
На церемонії прощання в першому ряду стояли засновник і почесний голова партії “Грузинська мрія” Бідзіна Іванішвілі та його дружина. Попри публічні заклики до примирення й об’єднання, представників опозиції на жалобні заходи не запрошували: п’ята президентка Саломе Зурабішвілі, яка перебуває в опозиції до діючої влади, напередодні похорону закликала до політичної амністії, але ця ініціатива залишилася без реакції.
Похорон Ілії II стали не лише релігійною подією для грузинського суспільства, а й майданчиком, де поміж скорботою виринали політичні напруження та суспільні очікування щодо майбутнього ролі церкви і держави в країні.